Волинська пишнотіла модель розповіла про сексуальність, ожиріння та свої параметри. ВІДЕО
Ірина Демчук розповіла про сексуальність, ожиріння та свої параметри
11 Лютого 2020
Успішно!
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5186.jpg[/img]– Хто Вас так назвав?
– Мама. Як вона розповідала мені, одразу як я народився й лікар сказав їй, що «у вас син», вона відповіла, що буде Богданчик. Тож фактично з моменту народження я був названий Богданом.
– Вам подобається ваше ім’я? Як до Вас найчастіше звертаються?
– Так, хоча в дитинстві чомусь не подобалось. Пам’ятаю, що в садочку я був одним Богданом, а в школі вже якось полюбив ім’я. Найчастіше звертаються за повним іменем – Богдан. Відверто скажу, що я дуже не люблю скороченої форми свого імені «Бодя».
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5190.jpg[/img]– Як святкували? Це ж, як то кажуть, кругла дата.
– Святкував тихо-мирно, у сімейному колі. Я вважаю, що це ще не настільки кругла дата, щоб пишно святкувати, вважаю себе ще молодим. Знаю, що згідно з указом президента, ювілеї в Україні – це 50, а потім кожні 25, тож мені ще далеко до цього показника.
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5191.jpg[/img]– Коли Ви народилися? Ваш знак зодіаку впливає на характер?
– Народився 4 червня. Мій знак зодіаку точно впливає на мене. Я іноді бачу двох себе у якійсь ситуації.
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5198.jpg[/img]– Чомусь у багатьох осінь – улюблена пора року.
– Мені подобається осінь у жовтні, коли вона суха, тепла і сонячна. Ще з учнівських і студентських років саме з цією порою року, з «бабиним літом», у мене пов’язано найбільше приємних, романтичних спогадів.
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5201.jpg[/img]– Маєте собаку?
– У мене була німецька вівчарка, жила з нами в квартирі, але вже 10 років її немає.
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5204.jpg[/img]– Її звали Меліса. Коли я був менший, був такий канадський мультик про єнотів. Одного звали Меліса, іншого – Берт. Я ще тоді подумав, що так чи так назву колись свого собаку. Нашу собаку ми взяли у міліцейському притулку й назвали її Мелісою.
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5208.jpg[/img]– Часто катаєтесь?
– Не так уже й часто, але коли є можливість, то стараюсь у цьому собі не відмовляти. Люблю брати участь у якихось колективних заїздах. У мене з дитинства була мрія професійно зайнятися цим видом спорту, але оскільки такої секції при Палаці культури не було, мені це не вдалось. Зараз у Луцьку можна покататись тільки в «Адреналіні». Цікаві картодроми є в Києві, там навіть на декілька рівнів є.
Не знаю, чи можна назвати видом спорту кульову стрільбу, коли прицільно стріляють у тирі.
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5216.jpg[/img]– Від мрій якось все плавно перейшло в русло дипломатичної кар’єри. Певною мірою це й визначило вуз, у який я вступив. Коли я вступав, не було ще змоги подавати документи у декілька вузів, а фінансово ні Київ, ні Львів моя родина не потягнула б. Так я залишився у Луцьку на факультеті міжнародних відносин. Моє навчання навіть залишило відбиток на строковій службі, бо у нашій роті мене називали Дипломатом.
– А літати доводилось коли-небудь?
– За штурвалом не літав ніколи. Вперше з батьками полетів з луцького аеродрому Крупа в Одесу з дозаправкою у Хмельницькому, це було у 1988 році. Нещодавно з групою учасників проекту ми літали у Стокгольм.
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5218.jpg[/img]– Цікаво, що хімія мені більш подобалась органічна у старших класах, попри те, що всі кажуть, що неорганічна хімія простіша за органічну.
– А які предмети не любили?
– Так щоб аж не любив, то таких предметів не було. Ставлення до предмету, мабуть, визначається вчителем, а з вчителями та викладачами мені щастило завжди. Нема жодного вчителя чи викладача, про кого б у мене залишились відверто негативні враження.
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5225.jpg[/img]– Зараз часто розповідаю анекдот про танковий полк. Його треба не тільки розповідати, але й розписувати.
Отже, є танковий полк. Командир полку збирає офіцерський склад і каже:
– Нам до укомплектування прибуло 28 танків. Ці танки треба перегнати в парк. 28 танків ми ділимо по 13 штук на 7 рот. Ясно?
– Ясно!
– Питання?
Всі мовчать, молодий лейтенант піднімає руку.
– Товариш полковник, 28 на 7, щоб було 13, ніяк не ділиться.
– Як не ділиться? От дивися: 8 поділити на 7 буде один, залишається 21. 21 на 7 = 3. 13? 13!
Лейтенант перерахував калькулятором, каже, що все одно не виходить. Полковник знов показує.
– Ось дивися, множимо – 7 на 13. 7 * 1 = 7, 7 * 3 = 21. Разом 28? 28! Дивися ще додаванням. Пишемо сім разів 13. Додаємо трійки. 21 + сім одиниць – разом 28.
Тут лейтенант вже не витримує.
– Добре, я згоден, 28 танків по 13 штук в 7 рот. Як мені їх у себе в роті розприділити?
Руку піднімає старий такий, замучений підполковник.
– Можна я поясню? – каже. – От дивися, в тебе є 13 танків, три розводиш по взводах, один залишаєш собі.
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5220.jpg[/img]– Мені подобається читати розповіді Михайла Веллера. У нього є чудова розповідь про воєнного лікаря у відставці, який став лікарем на швидкій допомозі. Там кожна глава – це нова історія.
Подобається увесь цикл Акуніна про Фандоріна, можу його перечитувати. Що мене змусило по-іншому подивитися на людину – це мемуари Познера «Прощання з ілюзіями». Нещодавно прочитав цю книгу.
Був під неймовірним враженням від книги і п’єси «Століття Якова» Володимира Лиса. Зараз перейшов на формат аудіокниг. Часто слухаю їх в машині.
13. Улюблений актор? – Кевін Спейсі– Загалом любите кіно? Часто ходите у кінотеатри?
– Так, і в кіно часто ходжу. Дивлюсь майже всі прем’єри, з малим часто мультики дивлюсь. Єдине, на що не пішов – «Аліса в задзеркаллі». Якось не моє, не можу зрозуміти оцієї психоделіки.
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5226.jpg[/img]– Розкажете, хто це?
– Ми навчалися разом в інституті, тож дружба має початок у тому періоді. На сьогодні він живе і працює у Берліні, однак це не заважає нам підтримувати дружні стосунки. Ми постійно на зв’язку. Коли він приїжджає до Луцька до батьків, ми обов’язково завжди зустрічаємося. Наші дружні стосунки тривають вже багато років.
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5228.jpg[/img]– У мого батька була мрія: він дуже хотів 21-шу «Волгу». Він купив її і заспокоївся, натомість машиною перейнявся я. Не робив якогось жорсткого тюнінгу, але вніс у конструкцію автомобіля певні зміни, щоб він вів себе більш адекватно у сучасному потоці. Моя 21-ша «Волга» була готова десь на 70%, залишалось пофарбувати її, але так склались обставини, що в такому стані я її продав. Купили її хлопці з Кам’янця Подільського. На скільки я знаю, зараз вона обслуговує там різні екскурсійні тури, весілля.
Нещодавно з Миколою Ярославовичем я був на одній з прибудинкових територій і побачив там «Победу». Дуже навіть ще жива машинка. Я задумався, і знову в голові почав назрівати якийсь проект з приводу цього автомобіля. Не знаю, чи купуватиму її, але ідея така є.
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5229.jpg[/img]– Я поставлю крапку. Я мрію, але мрії розказувати не можна.
20. Ваш улюблений колір? – Синій– Зараз не знаю, але колись їх класно робили з сиром у кафе «Сніжинка». Давно вже там не був.
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5248.jpg[/img]– Де останній раз відпочивали?
– Відверто, то я не пам’ятаю коли останній раз відпочивав. Напевно, у Стокгольмі, коли гуляли ввечері по старому місту, визначними місцями.
– Маєте якісь плани на літо?
– Усі мої плани будуть залежати від графіка міського голови.
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5253.jpg[/img]– Але чай п’ю тільки чорний і тільки з лимоном.
[img data=wat]14_06_2016_1121779477/_mg_5254.jpg[/img]– Виключно оптимізм. Решту доведеться шукати там.
25. Дата заповнення. – 07.06.2016– Як загалом ставитесь до подарунків на день народження?
– Дуже позитивно і їх завжди приємно отримувати, але я не люблю сюрпризів.
А про секретики земельних
16 Червня 2016, 11:31