Лічені дні залишаються до відкриття у Луцьку єдиного Музею сучасного українського мистецтва Корсаків, для якого колекцію найважливіших  мистецьких творів  сучасності зібрало подружжя Віктора та Лесі Корсаків.

«Таблоїд Волині» заглянув за куліси масштабного проекту, аби показати, як готують до знайомства із широкою аудиторією велетенський мистецький простір.

Куратор експозиції, художник Петро Бевза розповів, що твори митців розміщуватимуться у залах за територіальними назвами мистецьких шкіл: Північно-західний вектор (Галичина, Закарпаття), Південно-східний (Одеса, Миколаїв), Центральний (Київ) і Північно-східний (Суми, Харків, Донецьк).

Втім, Музей побудований не лише за цими векторами, а й зважаючи на хронологічні межі від 30-х років до сьогодення. Важливим також є концептуальний критерій: від модернізму через нонконформізм і до віянь сьогодення.

«Бачимо, що врахована кожна деталь, адже твори сучасних митців Чиравського, Журавля, Радкевича перегукуються і ніби вибудовуються на певному осмисленні традиції Гулина, Медведя чи  Малишків», - ділиться Петро Бевза.

На відвідувачів чекатимуть 12 тематичних залів, які за потреби у майбутньому можуть, ніби конструктор, змінювати вигляд та розширювати межі.

Експозиція уже практично підготовлена і реалізована у двох найбільших залах. Попереду етап розвішування картин, етикетажу, запису аудіогідів та створення каталогів.

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків стане майданчиком, який об’єднає роботи “старої школи” із творчими спробами молодих сучасників, що допоможе арт-простору завжди залишатися цікавим для пізнання і рефлексій його відвідувачів.

«Що залишається після цивілізації? Не айфони та телевізори, а культура. По чому ми впізнаємо залишки давньої римської цивілізації? По медицині, науці і культурі! Музей Корсаків намагається нам усім сказати, що культура є тим наріжним, що допомагає стати чимось більшим, ніж просто людина, яка вранці прокидається, ходить в туалет, чистить зуби, їсть і йде у своїх справах»,  — зауважує Петро Бевза.

Перед офіційним відкриттям Музей відвідав художник Андрій Гуренко, який пише не лише картини, а й наукові мистецтвознавчі статті на теми, близькі його естетичним відчуттям.

1

«Приїхавши сюди, я побачив вибудовану систему, яка відповідає системі моїх цінностей та естетичних категорій. Мені часто не вистачає того, що згадав нещодавно Віктор Корсак,  - “синдрому Стендаля”, коли у Флоленції щорічно кілька людей госпіталізовували від того, що вони занурювалися у мистецтво до втрати свідомості. А в нас зараз  забагато соціокультурного змісту, який руйнує естетичну форму мистецтва. Політичне, критичне бачення арт-творів минає швидко, лише справжня естетика здатна згодом лишитися у віках», - вважає пан Андрій.

Важливим художник називає організацію простору Музею, яка вміщує і цілком європейський погляд, і абсолютно українське наповнення, без жодної «шароварщини», плачів чи затертих штампів.