Що почитати: 10 книг про сімейні цінності та родинне тепло
У День сім’ї Волинська обласна бібліотека для юнацтва пропонує підбірку книг, які доводять, що сімейні цінності – найважливіші у світі
23 Березня 2024
Текст: Роман ЖИЖАРА
Олег Кіндер, попри успішну чиновцьку кар’єру, вміє суміщати чимало цікавих занять. Він є й інженером, і альпіністом, й істориком, і мисливцем.
Про перший дорогий годинник, те як закохався у свою дружину, як відсвяткував весілля сина та що готує для внуків, очільник міста залізничників розповів тижневику «Сім’я і Дім».
Нинішній мер Ковеля 55-річний Олег Кіндер – корінний ковельчанин. Батько Олексій – знаний в окрузі будівельник – виходець з поліського хутора. Матір Ніна Василівна, одна з перших повоєнних медиків краю, переїхала з батьками на Волинь із Полтавщини.
– Мені особливо цікаво було спілкуватися з бабцею. Вона потайки розповідала про голодомор, який пережила на Полтавщині. Не вірилося, що люди вмирали від голоду, що був канібалізм, – пригадує Олег Олексійович.
Старші розкривати онукові страшні речі:
– Уперше почув про УПА. Родина жила на хуторі, туди ніхто не заїжджав. А бандерівці любили таку глушину. А от про німців баба казала, що бачила один-єдиний раз: «Вони заблукали, то в нас дорогу розпитували. Ми їм на трясовину вказали». А ще розповідала, як нацисти розстрілювали євреїв у Ковелі. Аж кривава піна лилася на вулицю Володимирську.
Допитливий хлопець захопився історією, особливо документалістикою. Читав ночами. Мав унікальні примірники «сталінської», «хрущовської», «брежнєвської» історії КПРС. Мріяв про науку, історію. Але вивчився на інженера.
[img data=def]22_06_2016_1254915263/image_1.jpg[/img]
За студентства об’їздив пів-Союзу. Як практикант відвідав найбільші ГЕС. А як спортсмен – займався гірно-пішохідним туризмом та альпінізмом – облазив Карпати вздовж і впоперек, був за полярним колом у лижних походах.
– Займався в рівненському туристичному клубі «Азимут». Тренування було дуже професійне. Бо це були категорійні походи. Не пікніки, а залікові змагання різної категорії складності, – пригадує Олег Кіндер.
На півночі довелося ночувати в наметах у 50-градусні морози. Отоді милувався полярним сяйвом.
– Нині онукам намагаюся розповісти. Але сяйво словами не передаси, його треба бачити. Подібно, як неможливо розказати про схід сонця, про гру кольорів веселки.
У 1980-х жилося сутужно. Але саме тоді заробив перші солідні гроші. Три місяці в Сибіру у складі студентського будзагону.
– Я тоді отримав близько 2 тисяч карбованців. Це великі гроші були. Для прикладу, «Жигулі» коштували три тисячі. Як повертався, в Москві пересаджувався з літака. Мав півдня на магазини. Досі пам’ятаю: купив найсучасніший фотоапарат «Зеніт-Е» за 115 карбованців – космічна ціна. І шикарний годинник за сотню. Уже був першим хлопцем на селі, жаданим кавалером, – сміється Олег Олексійович.
[img data=def]22_06_2016_272375769/582165_147620535365594_1317429112_n.jpg[/img]
Видний юнак-інженер довго не холостякував. 21-літнім одружився. А за рік мав уже первістка-сина. Кохану Наталю побачив на весіллі двоюрідного брата. Олег був старшим дружбою, а майбутня дружина – старшою дружкою. Як годиться, цілувалися під тости. Ніби символічно, а таки зачепило. Закохалися.
– Був на 4-му курсі інституту. Але яке там навчання, коли щомиті додому тягне? Там чекала наречена, – розповідає Олег.
Як побралися, дружина Наталя пішла працювати у міськгаз. І досі там трудиться. Мають двох онуків від меншої доньки Юлі – другокласника Назара і онучку-дошкільня.
– Тільки зараз розуміємо, що таке діти. Зізнаюся вперше: недостатньо любові і тепла приділяв діткам. Тепер жалкую, та віддаю їм належне, – каже мер Ковеля.
34-річний син Олег закінчив КПІ, в Ковель не повернувся. Працював інженером на столичній кіностудії Довженка, тепер – на телеканалі СТБ. Торік одружився з ковельчанкою. Разом живуть у Києві.
– Тато одружився в 21, а він у 33. Є різниця. Але то були інші часи – прийшов з армії, мусиш одружитися. Сьогодні молодь спочатку живе для себе, потім для сім’ї. Але колись жили дружніше, міцніші сім’ї були, – переконаний мер.
Донька Юля із чоловіком-юристом живуть і працюють у Луцьку. Часто навідуються до батьків.
– Для мене родина, діти, онуки – зміст мого життя. Це з роками приходить, це святе, яке не піддається критиці та обговоренню, – запевняє Олег Олексійович.
[img data=def]22_06_2016_1254915263/image.jpg[/img]
Як одружував сина Олега, багато хто подейкував, пліткував: «Ну то вже весілля буде – з міністрами, політиками, олігархами». Натомість справжнє здивування. «О, чув, а Кіндер тільки родину зібрав!».
– Діда, бабу привезли, найближчих родичів запросили. Тобто для них свято зробили, – каже ковельський мер. – Гості за посадами – вони прийшли і пішли. А родина – то назавжди.
Зазвичай родина мера полюбляє відпочивати просто неба.
– Шашлички, юшка наварена і живе спілкування. Ніяких ресторанів чи барів. Знаєте чому? Бо багато онуків, дітей у родині. Їх обмежувати в ресторані – то марна справа. Навіть тиждень тому з братом відпочили на озері. По келишку випили, поспілкувалися. Потім роздивилися – а нас не мало-не багато – аж 40 чоловік самих лишень родичів.
Відомо, що Олег Кіндер не байдужий до полювання. Каже, що від брата набрався.
– Разом виїхали, разок стрельнули, якогось зайця підстрелили, переночували в наметі. Якщо поряд водойма – пару карасиків зловили. Ото відпочинок! – вигукує чоловік.
Кіндери мешкають у будинку, який звели для доньки.
– Може, знаєте: наш з дружиною будинок згорів. То й мусили переселитися в доньчин. А до цього все життя з двома дітьми, потім зятем та онуками прожили в двокімнатній квартирі. Ми постійно виношували плани-мрію, що колись будемо будуватися. Як, зрештою, всі сім’ї. Але так сталося, що мрія пішла за димом, – зітхає господар.
На невеличкому обійсті живність не тримають. Хіба кіт сидить на порозі – не простий, а британський.
– Навіть не скажу, чи то «клаповухий», чи «висловухий». А лінивий, страшне! В кого він такий вдався?! Іде-іде, впаде догори ногами… Все, поки не почухаєш-погладиш, не підніметься, – сміється Кіндер.
[img data=def]22_06_2016_1048673511/dsc_0543_1.jpg[/img]
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]
Олег Кіндер, попри успішну чиновцьку кар’єру, вміє суміщати чимало цікавих занять. Він є й інженером, і альпіністом, й істориком, і мисливцем.
Про перший дорогий годинник, те як закохався у свою дружину, як відсвяткував весілля сина та що готує для внуків, очільник міста залізничників розповів тижневику «Сім’я і Дім».
Нинішній мер Ковеля 55-річний Олег Кіндер – корінний ковельчанин. Батько Олексій – знаний в окрузі будівельник – виходець з поліського хутора. Матір Ніна Василівна, одна з перших повоєнних медиків краю, переїхала з батьками на Волинь із Полтавщини.
– Мені особливо цікаво було спілкуватися з бабцею. Вона потайки розповідала про голодомор, який пережила на Полтавщині. Не вірилося, що люди вмирали від голоду, що був канібалізм, – пригадує Олег Олексійович.
Старші розкривати онукові страшні речі:
– Уперше почув про УПА. Родина жила на хуторі, туди ніхто не заїжджав. А бандерівці любили таку глушину. А от про німців баба казала, що бачила один-єдиний раз: «Вони заблукали, то в нас дорогу розпитували. Ми їм на трясовину вказали». А ще розповідала, як нацисти розстрілювали євреїв у Ковелі. Аж кривава піна лилася на вулицю Володимирську.
Допитливий хлопець захопився історією, особливо документалістикою. Читав ночами. Мав унікальні примірники «сталінської», «хрущовської», «брежнєвської» історії КПРС. Мріяв про науку, історію. Але вивчився на інженера.
[img data=def]22_06_2016_1254915263/image_1.jpg[/img]
За студентства об’їздив пів-Союзу. Як практикант відвідав найбільші ГЕС. А як спортсмен – займався гірно-пішохідним туризмом та альпінізмом – облазив Карпати вздовж і впоперек, був за полярним колом у лижних походах.
– Займався в рівненському туристичному клубі «Азимут». Тренування було дуже професійне. Бо це були категорійні походи. Не пікніки, а залікові змагання різної категорії складності, – пригадує Олег Кіндер.
На півночі довелося ночувати в наметах у 50-градусні морози. Отоді милувався полярним сяйвом.
– Нині онукам намагаюся розповісти. Але сяйво словами не передаси, його треба бачити. Подібно, як неможливо розказати про схід сонця, про гру кольорів веселки.
У 1980-х жилося сутужно. Але саме тоді заробив перші солідні гроші. Три місяці в Сибіру у складі студентського будзагону.
– Я тоді отримав близько 2 тисяч карбованців. Це великі гроші були. Для прикладу, «Жигулі» коштували три тисячі. Як повертався, в Москві пересаджувався з літака. Мав півдня на магазини. Досі пам’ятаю: купив найсучасніший фотоапарат «Зеніт-Е» за 115 карбованців – космічна ціна. І шикарний годинник за сотню. Уже був першим хлопцем на селі, жаданим кавалером, – сміється Олег Олексійович.
[img data=def]22_06_2016_272375769/582165_147620535365594_1317429112_n.jpg[/img]
Видний юнак-інженер довго не холостякував. 21-літнім одружився. А за рік мав уже первістка-сина. Кохану Наталю побачив на весіллі двоюрідного брата. Олег був старшим дружбою, а майбутня дружина – старшою дружкою. Як годиться, цілувалися під тости. Ніби символічно, а таки зачепило. Закохалися.
– Був на 4-му курсі інституту. Але яке там навчання, коли щомиті додому тягне? Там чекала наречена, – розповідає Олег.
Як побралися, дружина Наталя пішла працювати у міськгаз. І досі там трудиться. Мають двох онуків від меншої доньки Юлі – другокласника Назара і онучку-дошкільня.
– Тільки зараз розуміємо, що таке діти. Зізнаюся вперше: недостатньо любові і тепла приділяв діткам. Тепер жалкую, та віддаю їм належне, – каже мер Ковеля.
34-річний син Олег закінчив КПІ, в Ковель не повернувся. Працював інженером на столичній кіностудії Довженка, тепер – на телеканалі СТБ. Торік одружився з ковельчанкою. Разом живуть у Києві.
– Тато одружився в 21, а він у 33. Є різниця. Але то були інші часи – прийшов з армії, мусиш одружитися. Сьогодні молодь спочатку живе для себе, потім для сім’ї. Але колись жили дружніше, міцніші сім’ї були, – переконаний мер.
Донька Юля із чоловіком-юристом живуть і працюють у Луцьку. Часто навідуються до батьків.
– Для мене родина, діти, онуки – зміст мого життя. Це з роками приходить, це святе, яке не піддається критиці та обговоренню, – запевняє Олег Олексійович.
[img data=def]22_06_2016_1254915263/image.jpg[/img]
Як одружував сина Олега, багато хто подейкував, пліткував: «Ну то вже весілля буде – з міністрами, політиками, олігархами». Натомість справжнє здивування. «О, чув, а Кіндер тільки родину зібрав!».
– Діда, бабу привезли, найближчих родичів запросили. Тобто для них свято зробили, – каже ковельський мер. – Гості за посадами – вони прийшли і пішли. А родина – то назавжди.
Зазвичай родина мера полюбляє відпочивати просто неба.
– Шашлички, юшка наварена і живе спілкування. Ніяких ресторанів чи барів. Знаєте чому? Бо багато онуків, дітей у родині. Їх обмежувати в ресторані – то марна справа. Навіть тиждень тому з братом відпочили на озері. По келишку випили, поспілкувалися. Потім роздивилися – а нас не мало-не багато – аж 40 чоловік самих лишень родичів.
Відомо, що Олег Кіндер не байдужий до полювання. Каже, що від брата набрався.
– Разом виїхали, разок стрельнули, якогось зайця підстрелили, переночували в наметі. Якщо поряд водойма – пару карасиків зловили. Ото відпочинок! – вигукує чоловік.
Кіндери мешкають у будинку, який звели для доньки.
– Може, знаєте: наш з дружиною будинок згорів. То й мусили переселитися в доньчин. А до цього все життя з двома дітьми, потім зятем та онуками прожили в двокімнатній квартирі. Ми постійно виношували плани-мрію, що колись будемо будуватися. Як, зрештою, всі сім’ї. Але так сталося, що мрія пішла за димом, – зітхає господар.
На невеличкому обійсті живність не тримають. Хіба кіт сидить на порозі – не простий, а британський.
– Навіть не скажу, чи то «клаповухий», чи «висловухий». А лінивий, страшне! В кого він такий вдався?! Іде-іде, впаде догори ногами… Все, поки не почухаєш-погладиш, не підніметься, – сміється Кіндер.
[img data=def]22_06_2016_1048673511/dsc_0543_1.jpg[/img]
***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]
Цікаво було почитати.
23 Червня 2016, 12:42