Юлія та Сергій Миронці виховують двох власних дітей: шестирічну доньку Стефанію та сина Григорія. Родина завжди хотіла усиновити ще одну дитину. Кажуть, що війна пришвидшила їхні бажання.

Подружжя розповіло, як їм вдалось усиновити хлопчика Романа з Київщини та як дитина з інвалідністю адаптувалася у їхній сім'ї передає Суспільне.

«Ми хотіли всиновити дитину, коли наші кровні повиростають, і ми будемо старші. А війна якось нас так підштовхнула швидше це зробити, бо було багато самотніх дітей», — каже мама Юлія.

Відтак розпочали обирати, консультуватися з психологами, юристами та соціальними працівниками. Психологи радили брати дитину не старше п'яти років, щоб їй легше було адаптовуватись, каже Сергій Миронець.

Подружжя каже, що найважче було не оформляти документи, а обрати дитину. У допомозі став чат-бот «Дитина не сама».

«Як би це грубо не звучало, у програмі є фільтри: можна обрати вік, наявність братів чи сестер, і наявність інвалідності у дитини. Я забула поставити цю галочку і так ми побачили анкету Романа», — розповідає Юлія Миронець.

«Разом із чоловіком зателефонували та дізналися, що хлопчик є. Йому чотири і він на 9 місяців менший за сина Григорія, а ще в нього є інвалідність — через гідроцефалію . Ще у хлопчика діагностували геміпарез, дитячій церебральний параліч та атрофію зорових нервів.

«Коли я взнала про його діагноз, то не злякало зовсім. Там був список хвороб наставлених, то ми брали консультацію лікаря-педіатра, щоб він нам кожен діагноз розказав, перед тим, як їхати знайомитися чи ми зможемо з цим справлятися, чи ні», — говорить Юлія.

1

Сина привезли з приватного дитячого будинку у Київській області. Змінили йому прізвище та по батькові, дату народження та ім'я залишили.

Нині Роман та Григорій ходять в одну групу у дитячому садочку.

«Він все робив раніше по режиму. Зранку з ліжка без дозволу не вставав. Усі прокинулися, пішли на низ, я роблю сніданок. Усі прийшли до мами, а Роми немає. І це було дуже довго. А він просто чекав поки ми зайдемо в кімнату і скажемо "Ромчик, встаємо», — говорить Юлія.

За пів року проживання в новій родині, Роман вже адаптувався та звик, каже Сергій Миронець.

«Ми одна команда і любимо цього хлопчика, він дуже гарно вписався у нашу сім'ю, став членом нашої сім'ї і в нас усе супер», — говорить батько.

2

1