Лучанин Дмитро Приймачок за кілька місяців зробив кар’єру від офіціанта до кухаря у престижному ресторані Києва. У час відпустки хлопець допомагає хорошим знайомим у луцькому закладі «Подвір’я», де його і знайшов «Таблоїд Волині», аби поцікавитися таємницями успіху, розпитати про улюблені страви та вивідати закулісні секрети головного кулінарного шоу країни, в якому він брав участь.

Про найперші страви

Історія насправді не зовсім цікава. Коли мені було десь років сім, мама пішла на роботу. Відповідно, треба було щось їсти, тому й почав готувати. Спершу це були гарячі бутерброди, які брав із собою у школу, а згодом арсенал страв помітно розширився.

У шкільні роки цікавість до готування не зникла, а після 11-го класу вступив до училища, щоб опановувати фах кухаря-кондитера. Всього через півроку навчання нас відправили на практику, і у такий спосіб я отримав своє перше місце роботи – працював кухарем холодного цеху у барі «Неофіт».

[img data=def]13_09_2016_1376392776/pusuacm5odu.jpg[/img]

Після цього сезон був офіціантом в «Адреналіні», працював кухарем у ресторанах «Подвір’я» та «Срібні лелеки», а згодом навіть сам долучився до відкриття ресторану «Алтея» у Боратині, де обіймав посаду шеф-кухаря.

Про роботу в Києві

От ця історія вже дуже цікава. Все сталося абсолютно випадково! Якось я приїхав у гості до сестри, яка живе у Києві. Стояв біля автомата з кавою, підійшов чоловік, хотів теж взяти кави, але не мав дрібних грошей, а у Києві ж ніхто крупні купюри не міняє, бо бояться фальшивок. Ну я і пригостив його кавою, а він мене – сигаретами.

Розговорилися, подружилися і він запропонував мені роботу в новому київському ресторані «Brasserie MariMark». Не знаю, як йому вдалося мене переконати, бо їхав я до Києва, як у нікуди, помінявши високу посаду шеф-кухаря і зарплату в 10 тисяч на роботу звичайного офіціанта. Напевно, саме хороший і дружний колектив змусив мене там залишитися.

Про пиріжки

Працював я собі отак офіціантом, аж доки не замовили у нас один пишний бенкет, і захотіли на десерт до чаю домашні пиріжки. Наш шеф зізнався, що такого робити не вміє, купити десь теж був не варіант, і я викликався допомогти, бо ж вдома дуже часто займався випічкою. Відшукав найпростіший рецепт тіста і спік пиріжки з карамелізованими яблуками і апельсиновою цедрою. Зі своїм смачним творінням я просто сфотографувався для себе, а фото побачила хазяйка закладу, і зробила мене його обличчям.

[img data=def]13_09_2016_1376392776/bezymyannyy.jpg[/img]

Після того все так закрутилося, я приходив на роботу о сьомій ранку, щоб на восьму напекти пиріжків. Люди просто розмітали мої пиріжки, багато хто йшов у заклад, щоб спробувати саме їх. Випікав з м’ясом, з повидлом, з маком, з вишнями – з усім чим хочеш. Пиріжки допомогли мені з простого офіціанта за 2 місяці стати кухарем.

Про тигрові креветки і улюблені страви

Шеф-кухар дав мені дуже багато знань, навчив поєднувати майже не поєднувані інгредієнти, вигадувати страви. А потім вийшло так, що шеф пішов на курси, я залишився сам і в кінці робочого дня замовили тигрові креветки «Прованс», про які раніше я лише чув. Довелося швидко виходити із ситуації, за списком інгредієнтів відтворити страву. Гості залишилися задоволеними,і з тих пір шеф ніколи не боїться залишати мене самого на кухні.

Найбільше люблю готувати курку в лісових горіхах з яблучно-імбирним штумпом під карамельним соусом. Ну і свої тепер вже фірмові пиріжки. Не люблю готувати голубці, не вистачає на них нервів, хоча мені вони смакують. З основних страв, також, люблю їсти рибу в будь-якому вигляді, особливо фаршировану, а з десертів – заварні тістечка.

[img data=def]13_09_2016_1376392776/8nupwbcnom8.jpg[/img]

Процес готування для мене – це вкладання душі. Коли любиш свою роботу, то отримуєш насолоду від того, що люди замовляють твої страви, їм подобається, вони хвалять, і ти навзаєм викладаєшся для них. Неодноразово перевірено, що смак їжі, яку ти готуєш, залежить від позитиву твоїх думок і гарного настрою, треба у все вкладати душу. Люблю експериментувати, додавати нові смаки, спеції, подобається ф’южн, але до креативної молекулярної кухні ставлюся дуже обережно.

Про «МастерШеф»
Заповнював анкету минулого року, коли ще був у Луцьку. Організаторам анкета сподобалася, мене запросили на кастинг із готовою стравою, відбір проводили продюсери шоу. Довго думав, що саме готувати, і зупинив свій вибір на лососеві «Sous Vide» на шпинатній подушці з томленими помідорами черрі і з соусом сабайон. Страву приготували вранці разом із шефом, команда ресторану мене дуже підтримала.

Нервував на кастингу страшенно – повсюди камери, виставляють світло, гримують, і тобі ще й треба природно поводитися і давати інтерв’ю так, ніби ти не бачиш камери і людей перед собою. Розказуєш про страву, ставлять тобі кілька питань, бо насправді шукають у тобі цікавий образ і харизму. Наступний відбір відбувається по скайпу, де з тобою просто ще раз говорять, ставлять питання на різні теми, а потім передзвонюють і запрошують на остаточну співбесіду.

І там починається найбільше розчарування. Мені сказали, що я проходжу далі, але є одна умова – підписання контракту, в якому прописана вся лінія моєї поведінки на шоу від «А» до «Я». Продюсер ставить перед фактом, що вони бачать мене такою собі «шісткою», який товаришує з усіма, а поза очі поливає їх брудом.

А прописано абсолютно все, навіть одяг, зачіска, манери, вислови. Звісно, написаний сценарій початку, а далі все змінюватиметься відповідно до ситуацій. Було два тижні на роздуми, але я подумав, що мене знає багато людей, і не хочеться псувати враження про себе.

Мені подобалася учасниця минулого сезону Діана Бабошина. До речі, багато людей казали, що вживу вона зовсім не така дурна і навіжена, як на екрані, це теж був просто образ. Було навіть прописано, в якій серії вона мала послизнутися на олії і впасти. І що найгірше, мені здається, що ім’я переможця теж відоме заздалегідь.

Я розумію, що це просто шоу, але кулінарія – це експеримент і творчість, а не визначений план. Якщо раптом щось у тебе підгорить, то неправильно це виправляти зовсім іншим людям лише через те, що ти маєш пройти далі за сценарієм. Ну але шоу є шоу, на ньому має бути і Бабошина, і «шістки», і лідери, а я собі далі готуватиму, щоб справді тішити гостей і пригощати їх смачними стравами.
 
[img data=def]13_09_2016_1376392776/q7eowtsb6y4.jpg[/img]

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].