Кавова розмова з «Табулою Расою»

08 Жовтня 2015
Минулого тижня до Луцька із концертом приїжджав один із найпопулярніших українських гуртів кінця минулого століття – «Табула Раса». У «кавовій розмові» в кав’ярні «[email protected]» кумири 90-х розповіли «Таблоїду Волині», за що люблять Кобзона, хто був першим «гардеробним» спонсором гурту і куди поділася «Газель» з пісні «Я люблю свою машину».

[caption]
Олег Лапоногов з початку своєї творчої кар'єри виступає в Луцьку втретє[/caption]

На «кавову розмову» у Луцьку музиканти прийшли повним колективом. Тож виплеснувши перші емоції про «вашу Ей, дарогу! перекручувала по тищу разів!», прошу Олега Лапоногова – вокаліста і обличчя гурту – познайомити з рештою музикантів.

Барабарщик Едуард Коссе з «Табулою Расою», так само, як і Олег – від початку. Євген Халаф, який грає на гітарі та виконує партії бек-вокалу, у гурті – десять років. А наймолодший в команді – бас-гітарист Діма Семизоров.

[caption]
"Табула Раса" брала музичну паузу на п'ять років[/caption]

– Гастролюєте зараз із новим альбомом, проте переконана, що публіка вимагає «Шейк, шей», «Ей, дорога»…

Олег: Так у всіх. Дня два-три тому мені прийшла одна думка з цього приводу. Пісня – як хороше вино, здатна настоюватися, і з часом – ставати міцнішою на смак.

Пройдуть роки і вона буде як місток в минуле, через який можна буде зайти в спогади, відчути їх. Люди люблять повертатися в минуле. І пісні з попередніх життєвих періодів допомагають в цьому.

[caption]
Бас-гітарист "Табули Раси" Діма Семизоров[/caption]

– У 90-х на українській естраді з’явилося багато нових гуртів, які відразу стали популярними – «Фантом-2», «Аква Віта»… Де вони всі зараз? Знаєте, як склалася їхня творча доля?

Олег: Чесно кажучи, я не стежив.

– У вас теж була творча пауза, та ще й доволі специфічна: на кілька років ви проміняли сцену на монастир...

Олег: П’ять років я жив в селі, на природі. Там – набагато краще, повірте, ніж в цьому багатомільйонному інкубаторі. Тут – постійна нехватка кисню, нерви, суцільні стреси… Люди ховаються за те, що їх ще більше руйнує. І для того, щоб лишатися в формі, необхідно працювати з ранку до ночі, не спиняючись. Працювати над собою. І в жодному випадку не зважати на те, що відбувається навколо. Мода минає за години. Час зараз настільки ущільнений, що мало хто взагалі розуміє, що відбувається.

Пригадайте, в молодості у кожного із нас було стільки задору, що здавалося, світ можна перевернути… Так от, якщо зберігати режим руху вперед і не спинятись в розвитку, Бог буде давати сили в потрійному розмірі.

Діма: Одна мудра людина якось сказала: життя – нелегка річ, зате ми маємо щорічний безкоштовний круїз навколо Сонця.

[caption]
Олег Лапоногов у перерві між музичним життям усамітнювався в монастирі[/caption]

– Олег, ви кажете, що той спосіб життя на природі – легший і зрозуміліший. Чому тоді повернулися?

Олег: Та ні, не легший. Я не знаю, чи взагалі десь буває легко. Легкість може бути хіба короткочасною. Просто для моєї душі – комфортніше було там. Хоча я не можу сказати, що відчуваю тут і зараз себе погано. Я закоханий і в багатомільйонні мегаполіси, я люблю все, що мене оточує.

– В одному із найпопулярніших кліпів Олега зобразили у вигляді лева. Чия це була ідея? Це якось пов’язано із тим, з якими образами себе асоціюєте?

Олег: Чесно кажучи, мені не подобається все, що з пов’язано з цим «перевтіленням». Акторам теж доводиться деколи грати ролі, які вони не відчувають, з якими не погоджуються. Це був просто один із сюжетів кліпу. Не хочу говорити – вдалий, невдалий… Одним словом, я цю тему замовчую.

[caption]
Лідер "Табули Раси" каже, що любить каву і готувати їжу[/caption]

– А яку музику слухаєте?

Олег: Я досі люблю деякі пісні з радянської естради. Це – пісні моєї молодості, я не соромлюся говорити, що це була моя батьківщина, яка, до речі, нічого поганого мене не вчила. Те, що зараз пропагується – я надаю перевагу закривати вуха і не коментувати.

Але якщо про музику, мені досі подобається більшість пісень Кобзона, Лєщенка. Так само і з артистами тої епохи. У них було чому вчитися, а зараз такого немає. Натомість – суцільні понти, які не заслуговують уваги навіть на 5 хвилин. Я без злоби говорю, просто мені – нецікаво.

Зі світових артистів мені досі подобається Деміс Руссос, Джон Леннон, Джо Дасен, британський гурт «Sweet» – мій улюблений. А ще дуже подобається актор та співак Олег Анофрієв. Ще будучи студентом він за одну ніч повністю озвучив весь мультфільм «Бременських музик», записав усі пісні.

[caption]
Барабарщик "Табули Раси" Едуард Коссе[/caption]

– Ви знаєте когось із луцьких гуртів чи співаків?

Олег: Та в кожному місті є немало «струнодерів», «горлодерів»… А якщо серйозно, мені дуже подобається Василь Зінкевич, навіть зовні. Тобто – для себе я виділяю цю людину з-поміж інших, у нього особлива енергетика.

– Як вважаєте, реально зараз молодому гурту, наприклад, із Луцька, досягти серйозних результатів?

Едік: Коли ми починали в 1989 році, не було навіть такого поняття як шоу-бізнес. Можливо, зараз все стало дорожчим для початківців, але з іншого боку, є продюсери, є якісь схеми шоу-бізнесу. А ми навіть не розуміли, як це все працює. Тому переконаний, що зараз навпаки – більше шансів.

Олег: Але, на жаль, те що відбувається зараз, ця повна відсутність цензури… Мені хочеться побажати нашим артистам, щоб вони все ж думали над тим, що роблять і про що говорять. Хоча б з тієї причини, що кожен їхній вчинок бачать маленькі діти.

Часто говорять: світ – жорстокий. А хто його таким робить? Всі люди – і артисти, і працівники «жеку» – абсолютно всі є дизайнерами цього життя.

[caption]
Олег Лапоногов в розмові, як і в піснях - трохи філософії, трохи гумору, і максимум безпосередньості[/caption]

– В «Табули Раси» була історія, пов’язана із автомобілем, якому навіть присвятили пісню. Яка доля тієї автіки?

Едік: Одна фірма подарувала нам «Газель», до речі, ми туди вставили мотор з «Івеко». За такий подарунок ми зняли її в кліпі. Салон в середині автомобіля повністю переробили, поставили музичну апаратуру надзвичайно дорогу як на той час – за три тисячі доларів.

Олег: Коли на пристойній гучності ставили хороший запис, амортизатори в машини «ходили» зліва направо. Як з’ясувалося зрештою, «Газель» з «Івеко» – не зовсім сумісні. Тому авто попрацювало лише кілька років. Хоча за цей час ми стільки турів від’їздили, що не кожен автомобіль витримав би.

– Хто із вас веде аккаунти в соцмережах? Ви загалом є активними користувачами?

Діма: Олег колись прокоментував схоже питання фразою: «Але «мишкою» я володію…»

Олег: Що хорошого в цих технічних новинках? Суспільство від них розумнішим не стало, як не крутіть.

[caption]
Олег Лапоногов зізнається, що не зважає на зовнішній вигляд людини. Винятком є взуття[/caption]

– Ви згадували таку тезу, що зовнішній вигляд людини – неважливий. Всі ви підозріло стильно виглядаєте, як для такої позиції…

Олег: Не знаю, чи сприймете ви це серйозно, але я не жартую: як на мене, людина може виглядати, як завгодно, але взуття у неї повинне бути – йопересете! За взуття мені ніколи не соромно.

– Скільки пар черевиків маєте?

Олег: Багато, дуже. Але це ні про що не говорить, ні про що хороше – насамперед. Просто подобається – купую. Потім починаю берегти, сам не розумію – чи то від жадності, чи від практичності. І так виходить, що воно десь збирається. І джинсів так само – тьма.

[caption]
Гітарист "Табули Раси" Євген Халаф[/caption]

– А в 90-х як доводилося підбирати гардероб для виступів?

Олег: Тоді вже відкривались фірмові магазини. Нас спонсорував «Diesel», і ми могли прийти в магазин, вибрати все, що завгодно. До речі, в мене є ще одна пара джинсів, яку я тоді брав і ношу по цей час. Я в них виступав на концертах в середині 90-х, коли жив в монастирі – працював в них на городі, на риболовлю ходив. А коли протерлися, мама зробила латки, і всі досі задивляються, які стильні джинси.

– А які стосунки у вас з їжею? Їсте, щоб жити чи живете, щоб їсти?

Олег: Я люблю поїсти, в мене хороший апетит і готувати люблю. Одного «Олів’є» можу видів десять приготувати. Звісно, є страви, які не те, що не вмію готувати, але просто не вчився: пельмені, голубці, щось таке складне. А все просте – готую з задоволенням і люблю експериментувати з рецептами.

[caption]
Музичні смаки Лапоногова - "ностальгічні": Кобзон, Джон Леннон, Василь Зінкевич[/caption]

– У Луцьку ви не вперше?

Олег: Втретє. Але весь час – з концерту і на концерт. Трохи гуляв центром Луцька. Мені це місто подобається тим, що в ньому багато неба.

***
«Таблоїл Волині» дякує за приємну розмову хлопцям із «Табули Раси», а «[email protected]» за смачну каву!

Текст: Людмила ЯВОРСЬКА
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
0

Читати ще

Коментарі

р

Люблю Яворську читати.

Анонім

Таблоїд не бикуйте верніть

нувиізлі

чому люди завжжи оцінюють

cc

Шо, старий алкаш, бабло

Аал

Правильно писати "Coffee

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter