Адвокат Філіпович – про «юристів-трансвеститів», погрози та інші тонкощі професії

Адвокат – людина, здатна законно захищати інших від закону. Людина, котра по праву може заглядати Феміді під пов’язку.

Краще не мати потреби звертатися до людей цієї професії. Але якщо настав скрутний час, без адвоката – ніяк. Лише він зможе захистити честь, зарадити й допомогти розв’язати проблеми із законом.

«Таблоїд Волині» поспілкувався із представником цієї професії, адвокатом Володимиром Філіповичем, який розкрив деякі тонкощі професії й поділився спогадами, пов’язаними з адвокатською діяльністю.
[caption] Володимир Філіпович із дружиною у своєму кабінеті[/caption]

***

Адвокат – одна із таких професій, де ти сам собі господар. Ти не маєш абсолютних зобов’язань перед будь-якими іншими людьми.

***

Не кожен юрист – адвокат, але кожен адвокат є юристом. То є певний вищий щабель. У цьому випадку, адвокат – це юрист, який, скажемо так, прийняв присягу.

***

Адвокатів, які знають все – не існує. Просто не може існувати. Є юристи, які займаються господарськими справами чи кримінальними. Є, які спеціалізуються на адміністративних, або трудових, або сімейних. У мене таке враження, що це такі, знаєте, «юристи-трансвестити», чесне слово. Займатися усіма напрямками – нереально.

***

Зручних адвокатів не буває. Якщо адвокат подобається представникам судової системи – значить щось тут не так, відверто.

***

Люди переконані, що завжди можна «домовитись». В суді, з органами і тому подібне. Відверто кажучи, більш, як за 10 років практики можу запевнити: люди помиляються. У нас в державі є така проблема: немає організованої злочинності, вона в нас – неорганізована. Ти можеш домовитися, потиснути один одному руки, але тебе «кинуть» вже через 5 хвилин після того, як за тобою зачинилися двері. Немає сенсу домовлятися. Треба захищатися законом.
[caption] Володимир Філіпович із дружиною та синами[/caption]

***
Є така річ, як «вигорання» в професії. Найбільш зухвало ставляться до закону якраз професійні і досвідчені юристи.

***

Якби в мене були проблеми із законом, я б не захищався сам, а звернувся до іншого адвоката. Моя гаряча голова не зробила б доброї послуги. У юриста має бути холодна голова.

***

Є такий один науковець Нерсесянц, займався теорією права. Він колись висловив думку, що право – це математика свободи. Я, напевно, трошки змінив би і сказав, що право – це є хімія свободи. Тобто, від перестановки доданків дуже багато змінюється.

***

Це професія, яка вимагає практично всього, що можна знайти в будь-якій енциклопедії: від точності, починаючи з вирахування пені відсотків, до суто аксіологічних питань щодо добра, зла і вміння робити правильний вибір. Тому це – одна із професій, яка вимагає від людини не поверхневого, а максимально серйозного підходу до справи. Від адвоката залежить доля людини, яка йому довірилась.

***

Часом говорять про «безперспективні» справи. Ні! Таких не буває. Бувають безперспективні версії в адвоката, який працює над справою.

***

У кримінальних справах суд швидше терпить наявність захисту, аніж дійсно зацікавлений, щоб він був. В цивільних – інколи навіть від судді можна почути комплімент: «дякуємо, що ви були і суд не зробив дурниці».

***

Якщо ставитися до клієнта як до джерела доходів чи до роботодавця, нормального захисту не вийде. Адвокат повинен пояснювати клієнту, що він робить неправильно чи незаконно. А роботодавцю такого не кажуть.

***

Клієнти іноді вимагають 100% гарантію. У такому випадку, напевно, найкраще радити купити чайник. По-перше, недорого, по-друге, гарантія – на один рік, якщо хороший чайник. А коли адвокат чи юрист дає гарантію – треба бігти від нього. Він – аферист. Гарантій бути не може. Така вже особливість нашого законодавства.

***

Є дуже старий, але показовий анекдот про юристів, про їхню психологію. Одного разу, після дуже важкого – з нестерпними клієнтами, з некерованим прокурором – дня, два адвокати, які захищали протилежні сторони, вийшли із зали засідання і зайшли в кафе. Замовили півчашечки кави і вийняли свої бутерброди. Підходить офіціант і каже: «Вибачте, але в нас зі своїм не можна». Вони поглянули один на одного і обмінялись бутербродами.
[caption] Володимир Філіпович з дітьми[/caption]

***

За минулий рік я провів 70 цивільних справ. Фактично, прожив 70 чужих життів. Під час судових розглядів адвокат знає дати життя-буття своїх клієнтів набагато краще, ніж вони самі. Хто коли виїхав зі спільного житла, що з собою забрав, які є документи, скільки в цих документах сторінок, на якій сторінці що написано...

***

Професія адвоката – це моє життя. Свого часу я пробував стажуватися у військовій прокуратурі і просто психологічно не зміг. Має бути естетизм вимог до своєї діяльності. Якщо мені, наприклад, запропонують випити хорошого вина з паперового стаканчика, я відмовлюся. Заради вина.

***

Як адвокат, я – дуже ревнивий. Якщо мій колишній клієнт йде до іншого адвоката, я завжди питаю, що я зробив не так, де допустив помилку, чого так сталося.

***

Адвокатам часто погрожують. І фізичною розправою, і порушенням кримінальної справи, наприклад, за нібито незаконно здобуті докази. Справа навіть не в намірах тих людей, а в тому, що тобі хочуть зіпсувати настрій, щоб ти не зміг нормально працювати. Емоційне здоров’я адвоката повинне бути максимально незворушним.

***

У мене є друзі серед адвокатів, але я дуже чітко розумію, в якій ситуації ця людина – друг, а в якій – колега. Дружби з людиною, з якою ми виступаємо в одному процесі на протилежних сторонах, бути не може. Навіть якщо перед цим ми були «нерозлийвода» десять років, клієнт не повинен цього помітити. У судових баталіях мені потрібен клієнт-боєць. А така інформація може збентежити.

Записав Василь БІДУН