Відомі волиняни про своїх матусь

Які б посади не займав, на які б геройства не наважувався, а для мами завжди будеш лишатися малою і нетямущою дітиною... Навіть, якщо ти – найвищий чин, найзаможніший бізнесмен чи найбільш самодостатня панянка. А хто вони – мами – для своїх дітей?

До Дня матері «Таблоїд Волині» розпитав знаних волинян про їхніх матусь: хто вони, чому вчили у дитинстві і який головний життєвий урок передали своїм іменитим чадам.

Микола Романюк, Луцький міський голова
Мою маму звати Валентина Омелянівна. Вона працювала в селі в дитячому садочку і продавцем в місцевому магазині. Мама навчила мене чесності і порядності, працелюбності і що найбільш важливо – поваги до людей.

Тарас Яковлєв, заступник Луцького міського голови, керівник луцького осередку ГО «Самопоміч»
Маму звати Галина Володимирівна. На сьогодні вона – пенсіонер, яка все життя пропрацювала економістом. Останніх 20 років професійної діяльності віддала підприємству «Волиньгаз». Формування моєї особистості відбулося здебільшого завдяки їй. Найбільше вдячний за те, що коли я закінчив школу, порекомендувала мене і допомогла влаштуватися на роботу. Те, що з 17 років я розпочав доросле життя, мені дуже допомогло і багато чому навчило. Це була моя конкурентна перевага серед ровесників.

Ірина Констанкевич, депутат Луцької міської ради
Про свою маму, Галину Степанівну, я можу розповідати дуже довго і по-різному – від високої патетики і аж до гумору. Але завжди за цим є повага, засвоєна з раннього дитинства: звертатися на Ви, шанувати, бути уважним. Це лейтмотивом проходило через усе моє виховання – культ матері, жінки у сім'ї. І зараз нічого не змінилося, не зважаючи на те, що уже в її життєвій валізі 70 років, 50 – спільно прожитих з моїм батьком, 40 – трудової біографії на одному робочому місці (майстер комунального господарства у нашому місті), двоє дорослих дітей, четверо внуків, одна правнучка. Моя мама – «неспокійне серце», завжди фонтан ідей, планів, бажань. І патологічний потяг до роботи, «і в праці сконати» – це риса її покоління, того, що звемо «діти війни». А ще має великий організаторський хист, тому, напевно стала некоронованим авторитетом нашої великої родини на Волині, Львівщині, Вінничині і Тернопільщині. Мені далеко до неї, я завжди semper tiro. Але вдячна безмежно за те, що дали життя, дали освіту, дали того чоловіка, якого я обрала сама і дає щастя досі бути дитиною.

Григорій Пустовіт, екс-голова Волинської облдержадміністрації, керівник волинського осередку «Батьківщини»
Мою маму звати Галина Феофанівна. Їй 78 років. Все життя вона пропрацювала медсестрою. Найцінніший досвід: у моєї мами неперевершене терпіння, самовіддана любов до дітей та велика життєва мудрість. Я щиро люблю свою маму та пишаюсь нею.

Василь Нагорний, адвокат, волонтер
Через місяць вже буде 10 років, як моя мама, Марія Антонівна, передчасно відійшла у вічність. Я маю люблячу дружину та двох діток, але навіть в сорок років відчуваю, як мені потрібна саме материнська ласка. Іноді, коли на душі дуже гірко, ніби відчуваю, як мама ніжно гладить мене рукою по голові та тихенько запитує: «Ну як, синку, справи?» Відчуваю, як на душі стає тепло і водночас боляче, що так багато не зміг мамі сказати, а головне – не встиг вибачитись... В такі хвилини пригадуються рядки з пісні Анатолія Горчинського «Росте черешня в мами на городі»:
«Мамо, мамо, вічна і кохана,
Ви пробачте, що був неуважний,
Знаю, ви молилися за мене.
Дні і ночі, сива моя нене».
Вірю і зараз молиться за мене, бо часто відчуваю її втручання в ту чи іншу ситуацію, що рятує від небезпеки.
Мама все життя віддала викладацькій роботі в університеті імені Лесі Українки. Повірте, можу запевнити, що не має жодного ображеного на неї студента чи колеги по роботі. Це була найдобріша мама в світі. А найцінніший досвід який вона мені передала – це залишатись завжди людиною: доброю, чуйною, а ще любити своїх дітей такими, як вони є.

Дмитро Гершензон, музикант
У моєї матусі незвичне для наших часів ім’я – Поліна. На жаль, вона вже в кращих світах. Похована в Ізраїлі. Пропрацювала все життя у санстанції. Потім багато років була на пенсії. Мама пройшла довгий і нелегкий життєвий шлях, була дуже людяною, мала багато друзів і знайомих. Дуже легко сходилась з людьми. На жаль, цієї риси я від неї не взяв... Але вона мене привчила до того, що в професії можна досягнути високого рівня тільки великою працею.

Андрій Котищук, ресторатор, шоу-мен
Маму звати Антоніна Котищук, за професією вона – муляр-штукатур. Довго працювала за фахом, тоді – на швейній фабриці, а зараз нам допомагає, займається господарськими справами наших закладів. Кращого помічника і не придумаєш: старається зекономити, все контролює, одним словом, сприймає все, як своє.
Головне, чому навчила – доброти. Вкладала всі зусилля в те, щоб я виріс доброю людиною. Такий цікавий момент: тато не дуже хотів, щоб я грав в КВН, і коли ми їздили на ігри, то мама мене «прикривала», казала, що я в село поїхав.

Роман Романюк, депутат Луцької міської ради
Насправді, коли мене запитали про маму, то на обличчі з’явилась посмішка. Зловив себе на думці, що так завжди. Коли я думаю про неньку, то мене переповнює багато хороших емоцій та спогадів.
Насправді, мами не просто нас народжують. Вони ті, хто протягом усього життя є найвірнішими і найкращими друзями. Зараз, маючи вже власних дітей, я ще з більшою вдячністю приходжу до батьківського порогу.
Моя мама – вихователь у дитсадку. І, напевне, тут важко щось додати. Якою може бути жінка, яка усе своє життя присвятила дітям? Моя мама, Зоя Анатоліївна, дуже чуйна та добра жінка.
Я пам’ятаю, як у дитинстві ми разом вчили вірші… Напевне, саме вона й привела мені любов до України, рідного краю, нашої землі. За що я їй невимовно вдячний.

Марина Занюк, модель
Маму звати Галина Олександрівна. Працювала вона у різних сферах, професії теж освоїла різноманітні. На даний момент – в’яже шикарні речі крючком на замовлення, має власну торгову марку та викладає оздоровчо-омолоджувальну гімнастику для жінок «за 40». Напевно, я ще не в тому віці, щоб добре проаналізувати свій досвід і порівняти з маминим, і що ж я такого від неї перейняла… Але хотілося б маминої рівноваги і терпіння!

Максим Фраєрман, ді-джей
Маму звали Валентина Романішина. Вона померла, коли мені було 19. Мама працювала вчителем історії в школі і привила мені любов до цього предмету. А ще – прагнення завжди бути оригінальним і відрізнятися від усіх.

Петро Верзун, голова ГО «Фонд місцевого розвитку», заступник керівника луцького осередку ГО «Самопоміч»
Маму звати Віра Гаврилівна. Працює вчителем української мови і літератури 2-ї середньої школи міста Володимира-Волинського. Головний життєвий урок? Я ще не в тому віці, аби про це думати і аби це знати. Буду, мабуть, думати про це на смертному ложі.

Богдан Климчук, член виконкому Луцької міської ради
Мою маму звати Зінаїда. Вона за професією харчовий технік-технолог. Довгий час пропрацювала мікробіологом. Мабуть, найцінніше, що передала мені моя мама, це – віра у Бога і в те, щоб при будь-яких обставинах потрібно чинити так, як би ти хотів, щоб чинили з тобою.

Володимир Бондар, депутат Волинської обласної ради
Мою маму звати Лариса Володимирівна, за фахом вона – агрохімік, в цьому році їй виповниться 75 років. Найцінніше, що мене навчила мама – слухати і поважати людей. А ще вона дуже любить квіти. У нас вдома і біля будинку завжди дуже зелено та барвисто винятково завдяки її старанням.

Костянтин Зінкевич, волонтер
Звичайно, що моя мама – найкраща в світі! Мама Алла працювала у радянській торгівлі. Вона завжди мені здавалась найдобрішою людиною. І саме мама підтримувала мене у найбільш «сумасбродних» починаннях. Так є і зараз.

Олександр Пиза, депутат Луцької міської ради
Моя мама, Ірина Павлівна – вчителька математики. Зараз вона живе у Великобританії, допомагає в українській недільній школі. Також допомагає моїй сестричці трохи доглядати внука. Часом як волонтер працює помічником вчителя молодших класів у звичайній англійській школі. Є активним членом Організації Українських Жінок (ОУЖ) у Великобританії. Кілька років тому керувала їдальнею Українського клубу в Лондоні. Для мене вона є прикладом неспокою, патріотизму та наполегливості.

Надія Рогозіна, журналіст «Нового каналу»
Почуваюся, як в садочку. Теж, пам’ятаю, у листівку писала про маму. Звати її Алла Іванівна, головне, що вона мені дала, це, напевне, віра в себе. Мама завжди казала, що у мене все вийде. І коли вже хотілося опустити руки, це допомагало рухатися вперед. Ну і, звісно, мама мені зараз дуже допомагає з доглядом за донькою. Без цього я навряд чи змогла б займатися своєю роботою і чогось досягати.

Микола Мартинюк, письменник, директор видавничого дому «Твердиня»
Звати маму Марією. Вона представниця простої й водночас відповідальної великої хліборобської професії. Вона навчила мене завжди бути самим собою, а ще прищепила любов до слова і вклала в душу те, в чому сама не змогла свого часу зреалізуватися...

Роман Бондарук, депутат Луцької міської ради
Маму звати Валентина Костянтинівна, вона – бухгалтер. Головне, чому навчила мене – вірити і любити! А ще вона дуже класно танцює і мені також це передалось).

Ольга Киричук, директор «Caramel Cafe»
Мою маму звати Олександра, в нашій родині ми звертаємось до неї Шура. За професією моя мама – бухгалтер. На Луцькому картонно-руберойдовому заводі пропрацювала 37 років, з них три роки працювала в Афганістані старшим інспектором в відділені кадрів. Моя мама нагороджена двома нагородами: «Захисник вітчизни» та «За Трудовую доблесть». А щодо життєвого досвіду – моя мама завжди мене навчала бути чесною та порядною, бути сміливою і найголовніше – бути хорошою мамою для своїх діток. І ще одне: коли я була зовсім маленькою, в мене була мрія – стати балериною. Але моя мама не дозволила мені займатись хореографією. Через багато років вона якось в розмові зі мною зізналась, що шкодує про те, що не відчула тоді, що для мене це дуже важливо. Тому зараз мама завжди запитує в мене, про що мріють мої діти і нагадує мені про нашу з нею історію... Дякую своїй мамі за життя, яке вона мені дала і за підтримку.. Люблю її!

Дмитро Глазунов, голова благодійного фонду «Рідна Волинь»
Мою маму звати Наталія Володимирівна. Вона – вихованка луцького інтернату, 10 років там провчилася. Ніколи не забуду її розповідей про те, як інтернатівські діти ділилися огризками яблук. Одразу після завершення інтернату сама поступила в луцький педінститут. Майже все життя пропрацювала в Луцькій міськраді, завершила кар’єру на посаді консультанта голови по роботі з депутатами. Пішла на пенсію у 2000 році за станом здоров’я. Для мене та для сестри вона зробила все можливе і неможливе. Залишившись без чоловіка, вона перевезла нашу сім’ю із Ківерець до Луцька, сприяла отриманню нами вищої освіти та дала путівку в життя. Нині я схиляю голову перед мужністю цієї жінки, яка маючи важку недугу і будучи інвалідом І групи бореться за життя. Мама, ми всі боремося за твоє життя!!!

Оксана Гузь, громадська активістка, дружина Народного депутата[caption] Мама Леся, Оксана, похресниця Емілія, тітка Ірина і сестричка Юля[/caption]
Мама Леся – програміст, закінчила прикладну математику в ЛНУ ім. І.Франка і живе у Львові. Коли я була ще маленькою і ми гуляли в парку Костюшка (навпроти головного корпусу ЛНУ), то я мріяла, що як і вона там вчитимусь, ходитиму тими ж сходами і коридорами. Зрештою, так і сталось.
Ми з мамою – подруги. Більше того, в нас такий собі «жіночий клан» в родині: мама, її рідна сестра – тітка Ірина, моя двоюрідна сестричка Юля і я. Всі радості і біди ми ділимо, підтримуємо одна одну. Це ще бабуся нас так навчила: триматись купи. Бабусі нема вже 10 років, але ми її «заповіт» виконуємо, і мамочка продовжує цю традицію.
Головне для моєї мами – сім'я! Але в сім'ї важлива і свобода кожного! Я дуже дякую, що мама не просто навчила мене чогось, а показувала все своїм прикладом! І хоч ми зараз далеко одна від одної, якраз це відчувається найбільше.

Микола Яручик, депутат Луцької міської ради
Мама – Марія, зараз пенсіонерка. Працювала прибиральницею, а тато – кочегаром в котельні. Вони мене навчили допомагати бідним, якщо є можливість і бути господарем.

Роман Хорзов, ресторатор
Мою маму звати Ніна. Тато ласкаво називає її ще зі студентських років Нінока... За професією вона бухгалтер, хоча за покликанням – артист великої сцени! Вона – дружина військового офіцера, тому їй притаманні благородні риси характеру, такі як вірність, сила волі, принциповість та гіпер-відповідальність. Разом з тим мама – велелюбна! Хочеться вірити, що щось з цих рис передалося і мені.

Андрій Разумовський, депутат Луцької міської ради
Звати маму Світлана, вона – інженер-будівельник. Вона в мене дуже добра, спокійна. Не свариться взагалі. І мене ніколи не сварила. Ми з нею на «ти» з дитинства. Спокійна. Малює гарно. І дуже підприємлива, що, очевидно, передалося і мені.

Віктор «Сільвер» Іщук, майстер музичних інструментів, музикант
Мою маму звуть Марія. Вона – звичайна українська жінка. У 35 років втратила чоловіка і все життя присвятила своїм дітям. На жаль, біда не полишає її все життя і минулого року на війні загинув наймолодший син, мій брат. Найцінніший досвід , який передала – це те, що вона навчила мене не здаватись ні за яких обставин і триматись своєї мети. Дякую їй, що вона виростила нас справжніми українцями.

Олександр Пирожик, заступник голови Волинської обласної ради
Моя мама, Галина Миколаївна – сільська вчителька, все життя пропрацювала в сільській школі на Турійщині. Народила й виховала двох синів і дочок. Я в сім'ї – найстарша дитина. Найцінніше, чому вона мене навчила – поважати простих людей, не показувати своєї зверхності над ними. Бо всі просади і вершини – це тимчасове. А повага людська – це коли тобі не перестають подавати руку навіть тоді, коли ти, здавалось би, втратив усе. Тоді ти починаєш усвідомлювати, що насправді – не все, бо зберіг людське обличчя.

Юлія Вусенко, активістка ГО «Самопоміч»
Моя мама, Наталія Леонідівна – вчитель початкових класів. Вона передала мені вміння виділяти справжні життєві цінності, відпускати та не зациклюватися на життєвих скаднощах, а сприймати їх просто як тимчасові випробування долі. А ще вона у мене – гарна жінка, прекрасна господиня та супербабуся. Тому маю за мету у всьому, як мінімум, хоча б дотягнутися до її рівня.

Олександр Плісецький, депутат Луцької міської ради
Маму мою звати Галина, багато років пропрацювала в дитячому садку кухарем, зараз на пенсії. Дуже любить малих дітей і звичайно ж усіх своїх внуків, яких у неї п’ять. Вона дуже віруюча людина, набожність передала і всім своїм трьом дітям. У мене ще два менших брати і всі ми з дитинства навчені прибирати у своєму помешканні, мити посуд, готувати, шити, робити ту роботу, яку зазвичай в українських сім’ях роблять жінки. Нас (чоловіків) у мами є четверо разом з батьком, тому вона вчила нас частково робити і її роботу. До речі, дуже за це їй вдячний. Вдячний і за те, що навчила нас любити і шанувати нашу родину – батьків, дідусів, бабусь і сімейні традиції. Також мама завжди вчила нас бути працелюбними, завжди з повагою ставитись до оточуючих. Навіть зараз, коли ми уже дорослі і маємо власні сім’ї, вона не перестає турбуватись і хвилюватись про нас, постійно телефонує, навіть частіше, ніж ми їй. Щиро вдячний їй за цю материнську любов і турботу!

Віктор Левандовський, засновник компанії «InternetDevels.ua»
Мама – Ганна Миколаївна, викладач бухгалтерського обліку. Найцінніше, що передала – цілеспрямованість та жагу до досягнення цілей, енергійність та впевненість у собі.

Ігор Поліщук, депутат Луцької міської ради
Мою маму звати Марина. За професією вона – вчитель іноземних мов. Найцінніше, що вона мені передала – це вміння поважати і любити людей, а ще – приймати важливі рішення і нести за них відповідальність.