Сьогодні у традиційній рубриці «Таблоїда Волині» «BLOG на нічку» – щоденниковий запис з-за лаштунків масштабного луцького проекту перетворень «Зміни себе за 8 тижнів» від однієї з його учасниць Юлії Фінковської.

Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання - надсилайте тексти на електронку [email protected].
***
Протягом чотирьох тижнів проекту «Зміни себе за 8 тижнів» я не лише почала займатися спортом, правильно харчуватися і поволі влізати у речі меншого розміру, а й побачила, наскільки жорстокими і дивними бувають люди.

Усе тому, що кожного тижня я писала про те, чим займаються на проекті учасниці, як маленькими кроками йдуть до мети, які майстер-класи відвідують, з якими людьми знайомляться… А після цього отримувала злі повідомлення про те, що люди, які худнуть, повинні сидіти собі вдома, пити лише воду, їсти лише вівсянку і нізащо не вести цікавого соціального життя, бо ще не заслужили на це.

[img data=def]01_10_2017_702806823/img_2522.jpg[/img]

Саме через це «BLOG на нічку» сьогодні  – це спроба пояснити, що кожній людині (а під час схуднення і змін у житті – особливо) потрібні емоційні сплески, що можна бути щасливими уже під час роботи над красивим тілом, а не чекати карколомного результату, щоб нарешті відчути себе краще. І тут я зовсім абсолютно не намагаюся бути геніальною (що теж закидають коментатори), бо всього лише пишу короткі щоденнички колективного схуднення, які, можливо, допоможуть почати перетворення ще комусь.

Щодня людина відчуває певний тиск. Ситуація у країні, подорожчання продуктів і послуг, непорозуміння із друзями, негаразди у родині, проблеми на роботі… Часто-густо ховатися від усіх життєвих перипетій люди звикають за відеречком морозива чи порцією картоплі-фрі під ненав’язливий фільм. Хто б там що не казав, а їжа все ж – дуже потужне заспокійливе і спосіб потішити себе після важкого дня чи втекти від проблем. А тепер уявіть: на тлі перерахованих стресів людина ще й вирішила схуднути і прибрала з раціону всю некорисну, але таку улюблену їжу.  Рівень напруги зросте миттєво, почнуться депресії і непереборне бажання здатися, тому треба буде якось поступово вчитися долати стреси, не шкодячи собі і своєму тілу.

[img data=def]01_10_2017_702806823/img_2428.jpg[/img]

Саме через це тренери проекту намагаються організувати яскраве і цікаве дозвілля учасниць. Зустрічі, арт-терапія, майстер-класи – усе, показати: схуднення – це не покарання, а зміна способу життя. І дуже важливо у процесі таких серйозних перевтілень хоч зрідка робити щось таке, від чого отримуєш насолоду. Дарувати собі свято, не зриваючись при цьому.  

[img data=def]01_10_2017_702806823/img_2213.jpg[/img]
[img data=def]01_10_2017_702806823/img_2321.jpg[/img]
[img data=def]01_10_2017_702806823/img_2402.jpg[/img]

Почати вчити нову мову, гуляти в парку, відвідати концерт улюбленого гурту чи записатися на гурток із виготовлення іграшок – щось, що «з’їдатиме» стрес, який раніше звикли «заїдати».

Найважче на старті, а згодом починаєш відчувати, що насолоджуєшся простими і раніше невідомими речами: кисломолочним сиром, який їси повільно чайною ложкою, не змішуючи його смак ні з чим іншим, сипким яблуком під час першого перекусу, запахом гелю для душу після енергійного тренування, пішою прогулянкою ввечері…

І все це ледь вловиме щастя не дозволить тобі здатися, якщо навіть сто коментаторів, недругів, анонімів напишуть, що у тебе ніколи нічого не вийде.