«Ми travel блогери з Луцька. Підвезете?...Але ми подорожуємо безкоштовно...Така концепція», – з цього й почалася перша бюджетна мандрівка луцької телеведучої Галини Падалко та режисерки Вікторії Поліщук в рамках проекту «Travel up level».

[img data=def]13_08_2017_1900772035/20729356_1399102756809603_1499817482460167306_n.jpg[/img]

 «Автостоп - це виклик, який кинули ми собі вперше. Дівчата, які не звикли покидати «тепличні умови» і виходити із зони комфорту. 

Начитавшись #лайвхаків досвідчених стоперів, озброївшись табличками із назвами міст, які пролягають вздовж нашого маршруту, ми стартували. 
⏰ 7:00 траса Луцьк - Дубно. Інтенсивність руху вкрай мала, в думках сумніви та ідея пошуку бла-бла-кару. Сонні водії мають можливість спостерігати експрес майстер-клас Віки для Галі, як правильно тримати табличку і очима виражати непереборне бажання, щоб тебе підвезли. 

​[img data=def]13_08_2017_1900772035/20708141_1399102863476259_7472540071010119994_n.jpg[/img]

Орієнтовно за 10 хвилин, біля нас зупинився автомобіль. Водій Євген прямував до Кременця, і погодився нас підвезти. За короткий проміжок часу ми грунтовно освоїли тему, як перегнати авто на литовських номерах через кордон, скільки коштує це «парішати» на митниці і конкретно в прізвищах, з ким робити це дешевше. А ще ми отримали повну розцінку послуг білоруських резидентів, на яких вправно оформлюються авто, які вважаються «списаними» в Польщі, але не мають жодного контролю в Україні. Євген був налаштований дуже депресивно, а ще вважав себе унікальним благодійником, казав, що наша затія - приречена на провал, оскільки таких добрих водіїв, як він, ми більше не знайдемо. І на прощання, порадив нам декілька хостелів у Збаражі, на випадок якщо ми застрягнемо на одну-дві доби, не відмовившись від «безглуздої» ідеї автостопу.

[img data=def]13_08_2017_1900772035/20768076_1399102773476268_2654814073816009760_n.jpg[/img]

Спілкування з ним, дало нам зрозуміти, якщо раптом не складеться із телевізійною кар'єрою, природні схильності до психології стануть нам у нагоді. Адже протягом поїздки, ми вміло переконували його, що потрібно позитивно дивитись на життя і вірити в те, що він продасть свою тачку, попри те, що підвіска тряслась так, що важко було розчути розмову в салоні авто.

В Кременці, ми навіть не встигли зробити фотосесію з табличкою із надписом «Тернопіль», як нас перехопив новий водій. Пан Андрій (на фото) був колоритним тернопільським хлопцем з волинським корінням. Племінник якого, до речі, нещодавно об'їздив 24 країни Європи автостопом, тому наш водій, був як ніхто інший в темі. На відміну від попереднього співрозмовника, пан Андрій був веселий, розповідав цікаві історії, ділився враженнями від Луцька та весь час жартував. У невимушеній та позитивній атмосфері, ми доїхали до Тернополя.

[img data=def]13_08_2017_1900772035/20799215_1399102913476254_7559045016770400927_n.jpg[/img]

Далі, наш маршрут, був поділений на маленькі відрізки між населеними пунктами, адже водії нууу дуже хотіли нас підвезти, але, на жаль, не прямували безпосередньо до Чернівців. 

В Тернополі нас енергійно підхопив водій Василь, який прямував на Івано-Франківськ. Своїм запальним характером, він навіть, на декілька хвилин, змусив нас задуматись, що краще їхати з ним у Франківськ, але заброньований та проплачений хостел у Чернівцях, спонукав все ж відмовити цьому харазматичному водію», – розповіли дівчата.

[img data=def]13_08_2017_1900772035/20728173_1399003670152845_1423008203615486290_n.jpg[/img]

А ще проанонсували, чого чекати у їхньому наступному мандрівному блозі:

«Історія, як пан Василь, за допомогою «пічки» та закритих вікон у авто, переконав темношкірого студента, що тільки на його таксі, він зможе без трагічних наслідків, доїхати з Івано-Франківська до Тернополя, лише за 1200 грн буде у наступному дописі. А також: чому кожні 5 хвилин хрестився водій із Чернівецької області, та як Віка та Галя супроводжували комбайн, щоб забезпечити жнива на тернопільських полях...».