^{Текст і фото: Ігор БЕРЕСТЮК}                             

Зізнаюся: коли вперше побачив афішу цьогорічного березневого концерту Волинського державного академічного українського народного хору й прочитав назву «Сміються, плачуть солов’ї…» – першою думкою було: «Невже та сама програма?». Але одразу ж відкинув її, знаючи, що наш прославлений колектив ніколи не йде шляхом найменшого спротиву і завжди пропонує шанувальникам щось нове, не забуваючи й кращих творів із минулого репертуару.

Підтвердженням саме такої творчої лінії стали репетиції хору, які неодноразово доводилось чути (філармонія має свою акустичну специфіку), і, зрозуміло, остаточно я впевнився у цьому, відвідавши сам концерт, який відбувся 7 березня на сцені Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.

Своєрідне «закликання весни» піснями і танцями («Весна іде назустріч нам»), характерне для праукраїнських ритуальних дійств (наш народний варіант християнства має потужне язичницьке підґрунтя), схоже, стає доброю традицією Волинського народного хору, що видно вже з першої пісні, яка дала назву програмі (романс Германа Жуковського – а може й Федора Дорошка, як дехто стверджує, – на вірші Олександра Олеся «Чари ночі»). Це пристрасний славень пробудженню Природи, молодості, коханню, заклик цінувати кожну мить життя. Виконаний у хоровій обробці художнього керівника колективу – заслуженого діяча мистецтв України, лауреата обласної премії імені Ігоря Стравінського Олександра Стадника, – він одразу ж заряджає зал позитивною енергією, передчуттям нових вражень, зустрічей, бажанням творити…

Ясна річ, у концерті прозвучали й широко відомі та улюблені твори – окрім «Чарів ночі», це і »Мамина молитва» Олександра Стадника-батька на слова Володимира Гапоненка, й «Спади мені дощем на груди» Олександра Стадника-сина на вірші Василя Симоненка, й «Була колись дівчина» Левка Лепкого, і українські народні пісні «Коло млина, коло броду», «Ой дубе, ти дубе», «Забудь мене» (вірші Василя Пачовського), «Ой там, за лісочком», «Копав, копав криниченьку», «Полька-свербилівка» та деякі інші.

Але основну масу склали твори нові, які не виконували минулоріч. Власне кажучи, артисти Волинського народного хору й цього разу створили атмосферу народного гуляння, просто-таки втягнувши слухача у вихор-розмай фольклорної стихії. «Плету, плету, плетеницю», «Ой ходила дівчина», «Хтіла мене мати за майстрика дати», «По той бік гора», «Ой, вийшов місяць із-за хмари» – одна пісня в режимі безперервника змінювала іншу, мережачись іскрометними танцями, жартівливими примовляннями. Відомі й маловідомі, веселі й сумні… А лейтмотивом кожної з них була Любов у всіх виявах – кохання хлопця і дівчини, любов до матері, до рідного краю. Слухачі підспівували артистам і раз по раз влаштовували їм овацію. А пісню «Була колись дівчина» хор виконав «на біс».

Блискуче показали свою майстерність того вечора заслужені артисти України Петро Хемій, Василь Марчук, Олександра Грицак, артисти Алла Блащук, Ірина Субота, Марія Табачук, Артем Мартинович, Дмитро Савчук, Юрій Литвинюк, Тетяна Клекочко та, зрештою, всі, хто брав участь у концерті.

Вокальні твори звучали як акапельно, так і в супроводі оркестру. В першому випадку це давало змогу сповна оцінити голосові можливості виконавців, у другому – ще й злагодженість гри музикантів. Танцюристи також, як завжди, були на висоті. В усьому цьому неабияка заслуга художнього керівника і головного диригента Волинського державного академічного українського народного хору, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Стадника, хормейстера Володимира Єфіменка, балетмейстера – заслуженого артиста України Валерія Смирнова, керівника оркестру – заслуженого артиста України Ростислава П’ятачука, директора хору Василя Вірсти і всіх причетних до березневого музичного свята.

Якщо висловити враження від дійства одним реченням, то це був гімн незнищенності народного духу, що, попри всі випробування й трагедії, живе, любить, бореться. Одразу спадають на думку слова Івана Котляревського з його безсмертної «Енеїди»:

Любов к Отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша од гармат… 

1