«У мене дуже важкий характер»: інтерв'ю з красунею лютого

^{Фото: Лідія КОЖЕВНІКОВА}

^{Текст: Анна ПАНЧЕНКО}

^{Настрій: кафе Sova на вул. Винниченка, 28}

«Таблоїд Волині» продовжує серію інтерв'ю з «Красунями місяця», яких обрали наші читачі: кожна з них розповість, чим вона живе та чим захоплюється. Ми будемо відкривати нашим читачам чарівних волинянок, розповімо про їхні захоплення та стиль життя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я – ПРИКЛАД ТОГО, ЩО ВСЕ МОЖЛИВО»: ІНТЕРВ'Ю З «КРАСУНЕЮ СІЧНЯ»

Ця красуня вражає своїм ефектним образом. Спочатку здається, що вона надто серйозна, але потім розумієш, що насправді – тремтить від хвилювання. Переможницею голосування за «Красуню лютого» стала дівчина, яка цілком і повністю віддається роботі та мріє збудувати міцну сім'ю, – Анна Ковальчук.

– Мушу зізнатися, що ти виглядаєш дуже ефектно. Як тобі вдається підтримувати цей образ?

– Дякую. Для цього потрібно лише п'ять хвилин. Брови, губи – татуаж, а вії у мене нарощені. Тому, це все – просто.

– Можливо, маєш свої особливі секретики чи б’юті-лайфхаки?

– Я використовую лише корейські тканинні маски. Раніше я щодня ходила в спортзал, проте, з таким робочим графіком, як у мене, зараз на це немає часу. Ще один секрет – правильне харчування, хоча і не завжди виходить: інколи з чоловіком замовляємо суші о десятій вечора. Також обожнюю домашню піцу від моєї свекрухи. Я намагаюсяь пити дуже багато води. Насправді, зізнаюся, я жити не можу без морозива з домашнім варенням, бо я – дівчина з села.

– А звідки ти?

– Село Острожець, Млинівський район. Я навчалася в Рівненському державному гумунітарному університеті і здобувала фах на факультеті історії та права. Взагалі, я мала бути вчителькою. Я не працювала за своєю спеціальностю, а лише проходила практику в ліцеї. Після того, як старшокласники зірвали два уроки, я зрозуміла, що школа – не моє. Потім я переїхала до Луцька, була продавчинею у магазині біля вокзалу – з 10:00 до 20:00 два роки поспіль продавала косметику та парфуми. Це було чотири роки тому.

– Це було важко?

– Так, фінансово. Хоча, у мене це добре виходило, мені подобалося працювати з людьми. Та потім я потрапила до майстрині Юлії Капітанюк, яка має свій салон. Вона дала мені поштовх рухатися далі. Невдовзі я зрозуміла, що хочу спробувати себе у б'юті-сфері. Вже після того я взяла кредит на три тисячі, півтори з яких витратила на курси, а решту – на матеріали. Тоді я жила в шістнадцятиповерхівці з дівчатами. Потім я орендувала кабінет з подругою в готелі, потім працювала вдома, трохи пізніше – у студії Юлії, а зараз я орендую місце і займаюся цим сама.

– Тобі подобається те, чим займаєшся?

– Так, дуже. Я ось думала: вчора я вийшла з дому о дев'ятій ранку, а прийшла о 22:30. Сьогодні вже на сьому ранку я мала клієнтку. Я встигла всюди. Часто мушу перероблювати після інших майстрів, та, все ж таки, роблю дівчат красивішими.

– Ми знаємо, що ти не так давно вийшла заміж, з чим тебе і вітаємо. Чи змінилося твоє життя? У який бік?

– Зі своїм чоловіком я знайома п'ять років. Більшість часу ми були друзями. Рік ми прожили разом, а минулого року, на День святого Миколая, він зробив мені пропозицію.

– Як тобі в ролі дружини?

– Після весілля в статусі його дружини я себе почуваю краще. Мій чоловік дуже змінився, а саме – його відношення до мене. Він мене чекає, щось готує. Він добре знає, що я люблю. Було різне: у мене дуже важкий характер, але чоловік розуміє.

– А хто у вас головний у сім'ї?

– Мені здається, що важливі рішення приймає він, як чоловік. Але без моєї поради нічого не вирішує. Оскільки він за мене старший – йому 35 років – він мене трохи стримує, гальмує.

– Чи хочете ви дітей та скільки їх має бути?

– Я дуже хочу велику сім'ю. Двоє дітей – сто відсотків. Першою я хочу дівчинку. Я йому (чоловікові) часто говорю, що от народжу тобі дві дівчинки – будеш у жіночому царстві.

– Як ви розподіляєте хатні обов'язки?

– Я мию підлогу та витираю пил, а чоловік – пилососить. Готує у нас свекруха. Я їй повністю довіряю. Вона мене приймає, як свою донечку. Постійно каже: «Я все сама, йди відпочинь. Ти втомилася. Ти занадто багато працюєш».

– Які у тебе відносини з свекрухою?

– У нас відразу були хороші стосунки. Мене Віталік познайомив з нею ще дуже давно. 19 листопада він запросив мене додому і сказав, що буде одружуватися. Вона його підтримала і не була проти. Ми відразу знайшли спільну мову. Моя свекруха – дуже розумна жінка. Це зрозуміло, що я нова людина у сім'ї, у мене справді дуже важкий характер. Мама ніколи нічого поганого Віталіку про мене не говорила. Вона щаслива, бо щасливий він.

– Як ви проводите свій сімейний день?

– Зі свекрухою ми часто ходимо на шопінг, або ж сидимо за чашечкою чаю та базікаємо з її подругами. У мого чоловіка є діти від першого шлюбу, які також є частими гостями у нашому домі. Він їх дуже любить та допомагає. Є така приказка: «Якщо ти хочеш, щоб тебе чоловік любив та поважав, то треба прийняти його минуле життя». Тому ми плануємо «наробити» їм сестричок.

– Існує думка, що після одруження зникає пристрасть. Чи цілуєтеся ви так часто, як і раніше?

– Я вважаю, що якщо немає пристрасті – немає і кохання. Пристрасть – це коли ти хочеш бачити цю людину. Коли я маю хоч годинку часу, то я відразу їду додому, щоб пообідати з чоловіком та провести з ним час. Він часто мені повторює, що він завжди мене чекав і знав, що ми будемо разом. Ось коли я йду на роботу, то фарбую губи таким же червоним, як і у вас. Я цілую його і кажу: «Мої губи завжди будуть з тобою!». Цілуємося! Навіть ходимо за ручки, але йому це не подобається. Я надіюся, що все буде добре. Можливо, я виглядаю серйозною та недоступною, але мене легко образити.

– Багато жінок вважають, що ідеально можна бути лише в чомусь одному: або прекрасною дружиною, або професіоналкою. Що ти про це думаєш?

– Ні, не можна встигати все. Зараз я ідеальна на роботі, бо виділяю на це більшість свого часу. Я віддаюсь їй повністю. Коли ми починали спільне життя з чоловіком, то він мені говорив, що не хоче, щоб я лише сиділа вдома. Я йду на роботу дуже рано, то він ще спить, а приходжу – пізно. Але ми стараємося знаходити час, щоб поговорити.

– Ти ввважаєш, що ти хороша дружина?

– Я хороша дружина, бо знаю, що сім'я – на першому місці. Я завжди підтримую свого чоловіка. Але, як мудра жінка, я зроблю все так, щоб вийшло по-моєму.

– Які плани на майбутнє?

– Відкрити свою лаш-студію. Це все є здісненним, просто зараз немає достатньо часу. Тут потрібно підібрати хороших майстрів. Також 4 січня – мій День народження. Планую відсвяткувати у колі великої сім'ї: запрошу тата з дружиною, маму, друзів. Сподіваюсь, що наступного року свій тридцятий День народження зустрічатимемо вже з дитинкою. Потім, можливо, поїдемо десь відпочивати. Ще думаємо про те, щоб переїхати за кордон. Ну, а постійний план – робота.

– Чи хотіла б ти щось побажати нашим читачкам?

– Я бажаю, щоб вони ніколи не розчаровувалися у тому, чим вони займаються. Робота – це дуже багато розчарувань. Не потрібно зважати на слова інших людей, бо якщо не ти – у тебе ніхто не повірить. Обов'язково потрібна вища освіта, диплом. Це дає певний статус.

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}