Сьогодні героїнею постійної рубрики «Красуня дня» видання «Таблоїд Волині» обрало Катерину Шадуру. Дівчина вивчає біотехнології у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, грає на фортепіано та любить подорожувати.

У своєму інстаграмі красуня ділиться не лише милими фото, але й такими повчальними історіями:

«Знаєте, в дитинстві я ненавиділа оливки. Кожного разу, коли мама приносила їх із магазину, я лише кривилася. Думала, як вони можуть їх їсти, оливки ж такі фуу-бе. А ще, як на зло, всі аж горіли бажанням мене ними спокусити: «Мммм, як смачно! Катруся, спробуй», «То ж така смакота, візьми одненьку!» Як зараз пам’ятаю, що я відразу затуляла рот руками і швиденько втікала. Якось, прийшовши на кухню, я побачила як бабуся готує салат. Грецький. З оливками. Я знову скривилась, показала пальцем на банку і з відразою, демонстративно видала: «Фууу».

Бабуся, як мудра жінка, нічого мені не сказала, усміхнулася і просто похитала головою. Мене це здивувало, я очікувала іншої реакції. Дорізавши салат, бабуся поклала собі в рот оливку (одну з тих, які ще залишилися в банці), і понесла страву на стіл. Я підсунулася на стільці ближче. Якщо чесно, на той момент, я ще жодного разу не куштувала оливок. Тоді чому ж не любила? Об’єктивної причини на те не було.

Напевно, мені не подобався запах, або вони не були приємні мені візуально. Неочікувано для самої себе, я вмочила пальці в рідину в банці, зібрала всю силу, волю та силу волі в кулак і ,як хвилину тому бабуся, дістала і розкусила цей плід середземноморського дерева.  Я відчула специфічний, незвичний для мене малої смак: масляні нотки, кислинку; але найбільше пам’ятаю смак нового, смак «виконаного пунктика».

Do you know what I mean? Розплющивши очі, зрозуміла, що мені таки сподобалося. Я взяла ще одну, і ще одну, і ще одну. Із кожною наступною, відчуття ставали ще виразніші, приємніші. Зараз, я обожнюю оливки і тепер купую їх в магазині сама, після пар, щоб приготувати улюблений «Грецький». Так от, до чого ж я веду: на той момент, в 6 років, були мої перші «оливки» , потім такі «оливки» траплялися частіше. А за свої 18, кількість таких «оливок» я навіть не перелічу. «Оливки» не оливки, а відчуття такі ж, як і тоді. В шість».

2

2

2

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

2

1