Самотність vs усамітнення, або як навчитися бути наодинці з собою

07 Січня 2021

Фото: Ірина КАБАНОВА

Локація: Kava Avenue (вулиця Винниченка, 25)

Ми зустрілися з психологинею Катериною Бурдило, щоб поговорити про самотність. Як відрізнити самотність від бажання побути наодинці? Чому ми гостро відчуваємо це напередодні, скажімо, Нового року чи Різдва? Як побороти небажання виходити з дому та бачитися з людьми? Як не з'їхати з глузду під час ізоляції? Про це все – шукайте далі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «КОЛИ СЕКСУАЛЬНІСТЬ ПРО ТЕБЕ, ТО ЦЕ – ТВОЯ СИЛА»: ВІДВЕРТА РОЗМОВА З ЛУЦЬКОЮ ПСИХОЛОГИНЕЮ

Самотність – це абсолютно нормальний емоційно навантажений стан, коли людина переживає відсторонення від певної групи. Оскільки ми всі є соціальними створіннями й народжуємося за умови наявності чи приналежності до якоїсь соціальної групи, то відсутність її відчувається як падіння.

Цей стан є абсолютно нормальним. Ми всі народжуємося в соціумі, і для виживання та задовільнення фізіологічних чи емоційних потреб нам треба група. Це абсолютно ок.

Усамітнення ж – це базова потреба, яка проявляється ситуативно.Ви ніби втікаєте від соціуму, щоб перетравити все, що пережили, який досвід здобули. Ви це робите для рефлексії та діалогу з самим собою.

Ми часто ґвалтуємо себе ідеєю, що ми повинні бути з кимось на свята чи постійно мати партнера. Ми сприймаємо усамітнення дуже табуйовано, бо це ж свідома самотність.

Соціофобія

Ця ж ситуація виходить за межі «нормальності»: людина має приховані, прожиті кілька сотень разів потяги до реалізації своїх комунікативних потреб, але в неї є страхи, упередження, блоки, щоб це зробити.

Тут спочатку варто зрозуміти, що є проблема та звернутися до спеціаліста.


Соціофобія vs усамітнення

Ці два поняття – кардинально різні. В усамітнені немає страху: «Я залишуся один». Тобто, людина може повернутися в цей стан тоді, коли забажає. Вона керує ситуацією

Соціофобія ж передбачає страх, який керує людиною. Соціофобам класно працювати віддалено, бо їм не треба розв'язувати власні проблеми, бо «і так ок». У соціофобії є багато страху, тривоги та когнітивних установок.

Це поняття також не варто плутати з інтровертизмом. Вони ж однаково мають комунікацію, але вона відбувається не так часто і є не такою вираженою. Це різні речі.


Як «витягнути» себе з самотності

Треба зрозуміти, навіщо ти виходиш «у світ на полювання». Окрім мотиву, треба усвідомити те, що є адаптаційний період. Спочатку може бути важко звикати знову бачитися з людьми, виходити кудись, але це ок. Не бійтеся цього.

Дозвольте собі прожити адаптаційний процес. Чомусь нам здається, що ми всі маємо бути героями та завжди усміхатися. Ні, вам треба навчитися вживатися з собою та розуміти, що всі страхи можна пропрацювати.


Самотність у компанії

Буває, що ви почуваєтеся самотнім/самотньою в компанії людей. Це означає, що у вас немає емоційного контакту з тими людьми, а він є певною базою для початку спілкування. По-друге, у вас немає спільної інтелектуальної бази – вам нецікаво. Це теж нормально, просто постає питання: «Чому ти вимушено знаходишся в цій компанії?».

Якщо це через роботу, то концентруйтеся на тому, що це просто робочий корпоратив. Ненормально те, що ви перебуваєте там та займаєтеся самоґвалтом. Варто змінити сприйняття людей: контакт з соціальною групою має конкретну ціль (робота, спорт, навчання).

Якщо ви постійно почуваєтеся самотнім/самотньою в компанії друзів, то або ви її переросли, або дуже розійшлися в шляхах. Вчасно відпускати людей зі свого життя – це дуже класний навик. Якщо людина йде – це прекрасно: ви не втрачаєте свій і чужий час.

Як впоратися з вимушеною самотністю – ізоляцією

Перш за все – не драматизуйте. Зрозумійте, що це не покарання, а лише ситуація, яка потребує вживання таких заходів. Це – дорослість та раціоналізм.

Перелаштуйте свою фізичну енергію, сфокусуйтеся на собі. Не дивно, що за період ізоляції чимало людей купляли курси, займалися саморозвитком та читали книги. Сприймайте цей момент як ресурсний час для себе, коли нікого немає.

Чому ми найгостріше відчуваємо самотність перед святами?

Це може бути навіювання з фільмів, які транслюють ідеальну картинку, як воно має бути: ялинка, сім'я чи друзі, обмін подарунками й салати. Також є момент тиску з боку родини. Якщо людина не сепарована, не позначає власні межі і їй страшно уявити, що їй скажуть інші, то вона це відчуватиме. Тиск – це коли «наді мною», а не «ми – рівні».

Тут має бути точка балансу – дозволяти собі відчувати: скільки ви «наїлися» соціального контакту чи усамітнення. Самотність – це, все ж таки, дефіцитне почуття.


«Проводити свята наодинці – не ок»

На підкірку ми записали ідею, що бути самим – не ок. Самотність відчувають чудаки. В перше чергу, це є пережиток «совка», а в другу – це відсутність зрілості й здорової агресії. Вам треба відчути, що ви маєте на це право і реалізовувати його, а ще вирішити, чи слово суспільства важливіше, ніж ваше у вашому житті.

Коли вам «хочуть кращого» і «коли ви хочете собі кращого» — це схожі за формою спрямування, але різні за вмістом.


Здорове усамітнення – ресурсний час

Як без цього усамітнення ви будете знати, що вам щиро подобається? Сексуальне життя теж починається з усамітнення. Мастурбація хіба буває колективною? (Ну, бувають і такі випадки)

З усамітнення починається усвідомлення своїх кордонів.

Як навчитися бути ок зі собою наодинці

Все починається з розуміння та усвідомлення інформації: спершу пропустити її через емоції, а потім – раціонально опрацювати. Варто переусвідомити статус усамітнення і зрозуміти, що це – ок. Самотність – це вже крайня точка, яка означає, що пора «виходити» з усамітнення, бо нам в ньому не комфортно.

Це перезавантаження, реабілітаційний період. І не важливо, коли цей період наступає: навіть якщо це відбудеться на свята.






6

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter