«Ми не їмо м'яса, бо не хочемо вбивати тварин»: інтерв'ю з подружжям луцьких вегетаріанців

20 Березня 2020

Текст: Анна ПАНЧЕНКО

Фото: Юлія КОЦЮБА

Настрій: суші-бар Sushi Yummi (вул. Грушевського, 1)

Все почалося, ніби в анекдоті: «Зустрілися троє вегетаріанців...». Він не їсть м'яса вже шість років, вона – чотири. Іра та Коля – щасливі, закохані та розділяють спільний принцип: ці двоє – вегетаріанці та раді, що зробили такий вибір.

У Міжнародний день без м'яса ми поговорили про те, чи важко бути вегетаріанцем у Луцьку, порахували, скільки вони витрачають коштів на харчі та дізналися, чи справді вегетаріанці – голодні, нудні та повільні.

ОБЕРЕЖНО! У тексті можна зустріти забагато слів «вегетаріанець», «вегетаріанка» та «м'ясо»

– Головні питання: чому, коли й для чого? Як розпочався ваш шлях вегетаріанства?

– Коля: Я не їм м'яса вже шість років. Думаю, що є чимало речей, через які людина може стати вегетаріанцем. На початку мого шляху я думав, що роблю це для свого здоров'я: брав участь в одному з тренінгів, під час якого розповідали про ЗОЖ. Тоді я познайомився з людиною, якій було 70 років, але виглядала вона дуже гарно. То був чоловік, який розповідав про певні правила свого харчування і додав, що є вегетаріанцем. Мене здивувало, що у свої 70 років він доволі підкачаний, у нього був ясний, чіткий розум, що можна рідко сказати про старших людей. Він «горів», було таке відчуття, ніби ти говориш з 20-річною людиною. Мене це дуже здивувало.

Цей чоловік не дав багато порад про вегетаріанство, а говорив про щось базове: коли ми їмо м'ясо, то не з хлібом, як нас вчили, а з зеленню. Тоді я й вирішив, що спробую не їсти м'ясо. Якраз був піст, батьки сприйняли це добре, бо я сказав, що буду постити з ними.

– Іра: Я навіть не знала, що він не їсть м'яса. Я думала, що він просто постить.

– Коля: На початку свого шляху сказати моїм батькам про те, що я не їм м'яса – дуже важко. То я й сказав, що пощу, вони дуже зраділи. Потім розчарувалися, коли піст закінчився, а я не почав їсти м'яса.

– Іра: Я теж розчарувалася. Я ж тоді його їла. Та мені говорили, що Коля перестав їсти м'ясо, а білок і всі ці потрібні вітаміни є лише в тваринному м'ясі. Я тоді теж така: «Ну, Колю. Це ж білок, його потрібно їсти».


– Чи відчував ти певний тиск від батьків та рідних?

– Коля: Так, на мене 100% давили. Підкидали м'ясо у страви. Шукали статті-підтвердження того, що от не їси – і захворієш. Я розумію, що батьки робили це з хороших міркувань, бо їх так навчили, їм це було незвично, вони просто хотіли допомогти. Тому я почав знаходити різні «схеми», що я ще на пості, пів року не поїм. Серед друзів теж це не розповсюджував: казав, що готуюсь до змагань і мушу схуднути.

Вже сьогодні я можу сміливо про це говорити, тому що є певний досвід. Я більш впевнений у цьому шляху. Змінилося певне переконання, що спочатку це було лише для здоров'я, то зараз найважливіше бажання – не нашкодити тварині. Не вбивати.


– Іро, розкажи свою історію. З чого все почалося?

– Іра: У мене не така довга історія. Насправді, я завжди їла м'ясо, тому що біля мене жила бабуся, у нас завжди була свіжина, а весь холодильник був напханий м'ясом. Це було нормою. Взагалі, на обід, сніданок та вечерю були страви з м'ясом. Наша сім'я навіть не звикла до таких салатиків, огірочків – ми їли картоплю з м'ясом (смієтьсяавт.) Ну і всі страви традиційної української кухні. Загалом я вже є вегетаріанкою 3,5 роки, в серпні буде чотири.

Я перестала їсти м'ясо під час «Бандерштату». Я тоді була співорганізаторкою, працювала з Мариною Хромих та Іриною Вільною. Вони двоє мали чимало обов'язків саме на фестивалі. Я з ними тоді працювала на офісі орієнтовно два тижні, і вони не їли м'яса. Ми якось разом обідали разом, а виходить, що я майже цілий день проводила з ними. Коли заходила в їдальню, то розуміла, що вони не беруть м'ясо, та й подумала, що теж не буду. З Колею я, до речі, теж старалася не їсти м'яса, але куштувала його вдома.

Виходить, що два тижні я весь свій час приділяла «Бандерштату» і внаслідок цього майже не їла м'яса, бо комунікувала з Ірою та Мариною. Коли я зрозуміла, що я майже два тижні втрималася, то така: «Ну добре. Тоді спробую ще місяць. Хай то буде для мене такий челендж, Коля зрадіє».

Тоді ще не закладала ніяких цінностей стосовно здоров'я чи принципи щодо тварин – просто спробувала. Після того я зрозуміла, що це не проблема. Спочатку я вибирала, маю на увазі, якщо я їла салат, то вибирала звідти ковбасу, а якщо борщ – м'ясо. Надалі, коли ти постійно починаєш не їсти, тобі стає гидко їсти страви, де є те м'ясо. Вже після того місяця я зрозуміла, що можу пробувати далі, збагнула, що краще себе почуваю. Для мого організму це лише плюс.З часом мені це почало подобатися. Може ще й тим, що ми з Колею були на одній хвилі: раніше ми могли сперечатися стосовно м'яса, але далі я зрозуміла, що вимальовується спільна цінність.

Десь через рік почав вибудовуватися принцип щодо того, що якщо ти їси м'ясо, то вбиваєш тварин. Ми часто цього не розуміємо, бо вживаємо вже готовий продукт. Людям подобається смак, але ж вони не уявляють, напевно, як заколювали ту свинку чи телятко, для того, щоб їм то приготувати.

У нас є принцип – ми не їмо м'яса, бо не хочемо вбивати тварину, яка має свідомість і нас розуміє.


– Тобто, для тебе спочатку це рішення стало челенджем?

– Іра: Спочатку – так. Я просто вирішила: «Так, добре. Місяць не поїм». Взагалі, челендж – це моя історія. Я люблю зранку прокидатися, воду пити (сміється, - авт.). Потім це вже переростало автоматично у якусь звичку.

До того ж я перевірялася у лікарів. Результати стосовно мого організму справді покращилися. Лікарі не помічали на УЗД дитячі хвороби шлунку, які я колись мала. Не знаю, чи це пов'язано з м'ясом чи ні, але результати покращилися.


– Чи були у вас думки знову почати їсти м'ясо? Чи зривалися ви?

– Іра: Нам здається, що ми вже настільки звикли до цього, що нам байдуже (сміється, - авт.)

– Коля: Завжди ж є чим замінити. Коли говорять про вегетаріанство, то кажуть, що це – здорове харчування. Це зовсім не так. Звичайно, коли ми хотіли м'яса, то могли з'їсти щось не дуже здорове, щоб компенсувати своє бажання з'їсти смачненьке.

Звичайно, смак м'яса закладався у нас з самого дитинства. Ми не можемо сказати, що воно не смачне. Ми підходимо до цього більш свідомо, ми просто не хочемо це їсти. Я до 20 років їв м'ясо, тому його смак для мене знайомий.

– Іра: Так, я теж не скажу, що м'ясо не смачне. Нам подобається запах шашликів. Вегетаріанці взагалі часто хочуть знайти якусь заміну м'ясу. Ми любимо купувати рослинне м'ясце, сейтан – ковбасу з пшеничного білка, яка нагадує смак м'яса. Сам смак ніхто не забирав, тут діє інший принцип – ми розуміємо, з чого воно зроблене.

– Коля: Багато хто думає, що для вегетаріанців є лише фрукти та овочі. Люди не хочуть ставати на цей шлях через те, що не знають, що вони будуть їсти. Насправді, коли лише почали, то зрозуміли, що кухня дуже багата: є вдосталь різних страв. У нас є велике меню смаколиків. Коли наші друзі приходять, ми стараємося приготувати щось смачне вегетаріанське. Ми не наполягаємо, бо поважаємо їхню думку. Просто хочеться показати, що вегетаріанська їжа також смачна. Навіть без страждань (посміхається, - авт.)

– Іра: Тому, коли ми перейшли на вегетаріанство, ніяких зривів не було. Ми відкривали все нові й нові страви. Навіть у веганів величезне меню.


– Коля: А ви вегетаріанка чи веганка?

Я вегетаріанка. Вже два роки.

– Іра: А рибу їсте?

Ні, не вживаю.

– Коля: Ми теж: ні риби, ні м'яса.


– Чи вживаєте ви молочні продукти?

– Іра: Так, молочне вживаємо поки. Морепродукти не вживаємо. Мені з цим легше, бо я ніколи їх не любила, як і рибу, так й ікру.

Ми теж довго думали про молоко, що ж цим зробити. Корівок теж мучать, але поки розмірковуємо над цим питанням.


– Чи складно бути вегетаріанцем у Луцьку?

– Іра: Ми ходимо в магазин «Здоров'ячко», де власники теж вегетаріанці чи вегани. Вони дійсно цим живуть і пропонують свою хорошу продукцію.

– Коля: У закладах, наприклад, починають вводити вегетаріанське меню. Зазвичай, це щось звичне і смачне. Вони з цим не ризикують і не стараються чимось здивувати. От якщо ми приїжджаємо до Львова, в кафе «Green», наприклад, то коли відкриваємо меню – бачимо чимало різних страв і пробуємо щось новеньке.

У нас в Луцьку вже почали розуміти, що кількість вегетаріанців зростає, тому роблять меню, але стараються, щоб воно підійшло для людей, які їдять м'ясо.


– Чи подобаються вам такі альтернативи, як вегетаріанські суші, бургери...

– Іра: Ми з Колею нещодавно куштували вегетаріанський бургер з рослинним м'ясом – то не дуже зацінили. Вони не такі, як мамині котлети з квасолі, гречки... Але, все ж таки, як альтернатива – дуже непогана. Нам дуже подобаються суші, як ось тут, які ми їмо з авокадо, огірком, сиром – бо це все, що ми любимо.


– Зізнаюся, що для мене став відкриттям гарячий салат з соєвим м'ясом у «Пузатій хаті».

– Іра: Для нас теж! Ми дуже раділи. Я навіть, коли зайшла, то знімала сторіз, бо було так багато їжі. Зазвичай, коли ми туди приходимо, все, що ми зможемо з'їсти – це вареники, щось жирненьке, або якийсь салат, або овочеве рагу. Я дуже специфічна вегетаріанка, бо не люблю перців, оливок, баклажанів, помідорів. Мені було дуже складно там підібрати страву. Зараз там з'явилася соя з морквою та цибулею, картопля з грибами.

– Коля: Це коли піст так. Ми зараз дуже радіємо, бо маємо чималий вибір.


– Колю, ти розповідав, що ви часто дивуєте своїх гостей смаколиками. Що ви готуєте?

– Коля: Ми намагаємося здивувати їх звичними стравами, які готуємо без м'яса. Наприклад, коли приходять батьки та друзі, які вживають м'ясо, ми стараємося купити сейтанові сосиски, ковбасу, тофу, хумус, шпинатні ковбаски – те, що для них є звичним.

– Іра: Друзі реагуються на це класно, але з батьками трішки складніше. Мій тато може взяти ковбасу з собою, якщо знає, що йде до мене. Їм ще важко звикнути до цього. Загалом, це не проблема. Ми готуємо переважно грибні страви. Робимо піци, лаваші, але зі своми продуктами.

– Коля: У нас є друзі-вегетаріанці, які часто нас дивують стравами. Одна з таких – тушений сир тофу в листі норі. Дуже смачно.


– А чи носите ви шкіряне взуття?

– Коля: У моєму гардеробі залишилося шкіряне взуття. Я ще інколи його взуваю, але не купую нове. Хоча розумію, що, можливо я це популяризую, коли хтось на мене подивиться і подумає, що це модно, але я стараюся перейти до цього більш розумно. Як з пакетами.

–Іра: У мене була така дуже весела ситуація у нас на базарі. Я купували і кросівки, і ботинки. Я пішла на базар, і коли запитувала, чи є у них не шкіряне взуття, то всі продавці думають, що я просто хочу дешевше купити й починають: «Та ось, беріть шкіряне. Але воно недороге!». Зазвичай, вони переконують в тому, що шкіряне взуття теж дешеве. Дуже важко знайти нешкіряне, нормальне взуття у наших магазинах. Я купую поки таке, яке зношую за пів року. Можливо, я ще не знайшла хорошу заміну.


– Чи правда те, що вегетарінцем бути дорого?

– Іра: Трішки дорожче, як мені здається. Наприклад, вісім сосисок вегетаріанських з пшеничного білка вартують 80 гривень, кавбаса – 80-90 гривень.

– Коля: Я думаю, що можна знайти альтернативи. Якщо ти їсиш м'ясо, то теж можеш брати дорожчі продукти, якісніші. Ми часто беремо фрукти, овочі.

– Іра: Зимою це справді дорожче. Навіть купити ті огірки – вже недешево. За лютий ми витратили вісім тисяч. Для кафе у нас окремий бюджет. Нам здаться, що ми витрачаємо приблизно шість-вісім тисяч на продукти, але це включно з тим, що до нас часто приходять гості, і ми можемо щось купити до столу.

– Коля: Якби ми захотіли. то втиснулися би в три-чотири тисячі гривень.


– Чи планували ви стати веганами?

– Іра: Є одна дівчинка Ярина, яка нам робить веганські солодощі: без додавання масел, молока, та ще й без цукру. Яка це смакота! Коли ми їмо те, що вона приготувала, то думаємо, що можемо стати веганами. Але вдома нам часто хочеться з'їсти сир, сметану. Ми думаємо, але наразі не хочемо приймати спонтанні рішення.

– Коля: У свій час, коли ми переходили на вегетаріанство, у нас був стереотип, що не буде нічого їсти. Так і зараз. Але ми зрозуміли, що у веганів також такий потужний раціон. Ми не заперечуємо, що можемо стати веганами.

– Чи думали ви про те, чи будуть ваші діти вегетаріанцями?

– Іра: Ми думали про це. Ще й батькам важко сприйняти, бо я ж жінка. До мене є претензії, що мені точно треба їсти хоча б рибу, щоб я нормально виростила дітей, народила, завагітніла. Все, що потрібно дитині спочатку, – мамине молоко. Тому дитина до року може харчуватися молоком. Звичайно, якщо будуть якісь загрози, то ми будемо думати про те, чи потрібно давати м'ясо. Я думаю, що краще годувати дитину тим, чим харчуєшся сам. Вже у зрілому віці це буде її вибір.

– Коля: Зрозуміло, що є страх, бо медицина і люди, які нас оточують говорять, що м'ясо потрібне. Є бажання, щоб дитина була вегетаріанцем, є багато прикладів людей, які з самого народження вегетаріанці. Ми до цього питання будемо підходити дуже виважено.


– Давайте раз і назавжди розвіємо цей міф, що вегетаріанці завжди голодні, холодні й нещасні.

– Коля: Я думаю, що якщо ви побачите нас – то все зрозумієте. У нас навпаки виникає проблема з зайвою вагою, і ми плануємо побігати та трішки менше їсти солодкого. Вегетарінство не має ніякого відношення до того, що людина голодна і худа. Думаю, що й енергії у мене стало більше. Я порівнюю, що коли їв м'ясо, то часто переїдав. Більшість моєї енергії йшло на те, щоб перетравити їжу.

Я знаю, чому цей стереотип з'явився. Просто люди думають, що ми їмо лише картоплю. Насправді, коли ти починаєш цей шлях, ти розумієш, що існують чимало страв та продуктів, про існування яких ми не думали раніше. Зараз ми вживаємо горіхи, соєві та бобові продукти, набагато більше овочів та фруктів.

– Іра: З рослинної їжі ти можеш також отримати достатню кількість всіх необіхдних вітамінв, щоб відчувати себе енергійно. З цим немає проблем.









6

Читати ще

Коментарі

Парампам

8 тис. на продукти? Та це ж найкраща антиреклама вегетаріанців

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter