Історія цієї дівчини просто вражає, як і її життєвий оптимізм, який зуміла зберегти попри всі випробування! Аліна – позитивна, усміхнена, комунікабельна і приємна в розмові. Здається, що в її житті немає всіх небезпек передової: ворожих FPV-дронів, КАБів та арти…

Історію мужньої захисниці розповідають на фейсбук-сторінці 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.

«Одне з найприємніших відчуттів – коли стріляєш із гранатомета і влучаєш у ціль. І це після ранкової смуги перешкод – в амуніції, зі зброєю. Тоді на нас скидали навчальні боєприпаси з БПЛА, імітували ворожі атаки, навчали влучно стріляти та кидати гранати. Було важко, але ми знали: на фронті буде ще складніше. Інструктори пояснювали все дуже докладно, допомагали зрозуміти на практиці навіть найменші деталі. Тоді ще раз переконалася, що зробила правильний вибір», – пригадує бійчиня навчання на бригадному полігоні.

Аліна – випускниця військової кафедри Луцького національного технічного університету. Після завершення навчання отримала звання молодшого лейтенанта запасу. У цивільному житті працювала менеджеркою в логістичній компанії. Дівчина пригадує, як із болем спостерігала, скільки горя приносить ворог, коли розпочалося повномасштабне вторгнення. Тоді вона відчула, що знову готова вдягнути піксельну форму, аби захищати своє та наближати перемогу.

Та спершу довелося пройти особисте випробування – в Аліни виявили злоякісну пухлину. Попереду були операція та відновлення. А потім дві довгоочікувані новини: успішно завершене лікування і зарахування до лав одного з механізованих батальйонів Князівської бригади.

«Рекрутингове відділення допомогло швидко оформити документи й потрапити на бажану посаду. Я знала, куди йду й що мене чекає»

У складні моменти фронтового життя, сили повертає підтримка близьких із рідної Волині. Кілька хвилин розмови телефоном нагадують, заради чого варто боротися.

«Щодня відчуваю підтримку родини, яка мною пишається. Вони знають: іншої Аліни не могло бути, – посміхається дівчина. – Ще однією моєю опорою є старший брат, з яким ми приєдналися до війська одночасно. Зараз він служить на іншому напрямку»

Аліна не приховує шрам після операції. Для неї це символ особистої перемоги та способу життя – долати випробування і ніколи не зупинятися. 

У лавах Князівської бригади дівчина вже має перші успіхи – нещодавно отримала звання лейтенанта.

«Я не шкодую про свій вибір, бо перебуваю там, де можу бути найкориснішою. І так буде до самої перемоги. А далі – побачимо, як складеться життя. Головне, щоб воно було у вільній, мирній та незалежній Україні!»