«Коли ми знімаємо форму, то з нею знімаємо все погане», – патрульна Марія Устіна. ІНТЕРВ’Ю

01 Січня 2020

Текст і фото: Міла РОСПОПА

Ми зустрілися після урочистостей до дня народження Волинської патрульної поліції. Марія Устіна, як і всі того дня, була одягнена у чорну поліцейську форму. На перший погляд це сувора жінка з заплетеним волоссям, яка точно знає, що ви порушили цього ранку. Але таке враження одразу ж розвіює привітна посмішка Марії.

У лавах волинської патрульки вона вже два роки. Працює у відділі зв’язків з громадськістю, а у вільний від роботи час пече торти та любить котиків. Про роботу жінки-поліцейської, котиків та сім’ю читайте у інтерв’ю для «Таблоїду Волині».

Маріє, чому ви прийшли в поліцію?

Відчуваю, що це було моїм покликанням. З самого дитинства я мріяла навчатися на поліцейську. Тоді ще це була міліція. Але їхати було доволі далеко. Я з Харківської області, і навчатися в Києві мені було задалеко. Тому поїхала в Харків, і стала економістом.

Як ви потрапили до Луцька?

Насправді, приїхала сюди через любов. Мій хлопець – військовослужбовець. Через нього я вже деякий час живу в Луцьку. Якщо точніше, то три роки.

І як вам тут живеться?

Якщо чесно, дуже добре. Мені подобаються люди, менталітет. Я живу в районі Чернишевського. У Луцьку особливо люблю центр. Зараз, взимку, там дуже гарно, і є на що подивитися.

Лесі Українки, чи історичний центр?

Історичний, там, де замок, будинок з химерами. Люблю це місто і це місце.

Чому відчуваєте в собі це покликання – служити в поліції?

Мабуть, тому, що треба щось змінювати. І хто, як не ми, ці зміни робитиме?

До речі, серед поліцейських часто чую цю віру у зміни, яка почалася ще з Майдану в 13-му. Але у суспільстві зараз, за моїми відчуттями, це бажання пішло на спад.

Я цього не відчуваю. Як на мене, на все потрібен час. Час, аби люди адаптувались до змін, які вже сталися. До того, що відбувається в країні, в місті. Все одразу не робиться, і на все потрібно терпіння.

Ваш хлопець військовослужбовець, ви – поліцейська. Розкажіть, чи вистачає вам часу на стосунки? Ви взагалі бачитеся?

Так, все добре (посміхається). Зараз я працюю старшим інспектором відділу зв’язків з громадськістю. І робота в нас не забирає весь час. Нам вистачає.

Чим ви займаєтеся у вільний час? Чи маєте якісь захоплення?

Ну, зараз відчуваю в собі шалене бажання пекти торти. Одного разу я спробувала – і мені дуже сподобалося. Коли в мене є натхнення – то я просто щаслива на кухні. Печу для себе, для колег і рідних.

Здавалося б, така сувора жінка у формі вдома пече рожеві кексики.

Це тільки так здається. У кожного з нас свої захоплення, інколи навіть дуже милі. Як от рожеві кексики. Поліцейських не потрібно боятися, бо під формою ми всі – звичайні люди.

Якою має бути жінка, щоб працювати в патрульній поліції?

Певно, потрібно мати якийсь стимул, силу волі, характер. І бажання тут працювати, бажання захищати. Зараз я там, де я хочу бути. І тому патрульна поліція мені – як друга сім’я. Ми з колегами завжди раді бачити одне одного. Ми одне одного поважаємо, підтримуємо.

Ніколи не відмовляємо у підтримці не тільки колегам, але і людям, що звертаються по допомогу. Ця робота часом психологічно виснажлива, адже ми не приїжджаємо на день народження, весілля, чи на радість. Поліцію викликають, коли сталося щось погане. Тому психологічна допомога нам також потрібна.

Часом буває, знаєте, людина перегорає. Коли бачить надто багато поганого навколо, то в певний момент сприймає це погане за норму і просто перестає співпереживати.

Для цього у нас працює штатний психолог. Але трапляється таке не часто. Адже ми тільки на роботі поліцейські. А вдома, коли знімаємо свій форменний одяг, то з ним знімаємо все погане, що з нами за день трапилося.

Маєте домашніх улюбленців?

У нас є кішка Кнопа. Першого вересня їй виповнився рік. Вона в нас дівчинка з характером.

Чи бачите для себе перспективи в патрульній поліції?

В поліції насправді є перспективи, бо в нас же не один підрозділ. І реалізувати себе можна в тому, що тобі найбільше подобається. Зараз я добре почуваюся на своїй посаді. Ми проводимо тренінги в школах на різні теми, приносимо флікери, робимо флікери з дітьми.

Ви хочете власних дітей і сім’ю?

Звісно, що так. Ми вже давно разом зі своїм хлопцем, і я маю уявлення про те, що таке сімейне життя. Думаю, що готова до цього: мати сім’ю і дітей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЯК ЛУЦЬКІ ПОЛІЦЕЙСЬКІ ВИХОВУЮТЬ ПАТРУЛЬНУ КІШКУ. ФОТО

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

0

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter