• банер чікос

Хвилинка слави: власниця «Львівської майстерні шоколаду», яка прагне гармонії

17 Грудня 2020

З власницею кав’ярні «Львівська майстерня шоколаду» Галиною ми зустрічаємося одного грудневого ранку в її День народження – 11 грудня. Це день, який ще й збігається із річницею франчайзингу. Галина буквально прилітає до нас і відразу пригощає гарячими напоями. Енергійна дівчина з легким природнім макіяжем, вона справляє враження цілеспрямованої впевненої в собі та у власній справі. І це не дивно, адже в свої 23 роки вже керувала колективом з 20 людей, захистила кандидатську дисертацію юридичного напрямку і має перспективні плани.


Сьогодні «Львівська майстерня шоколаду» святкує 6 років франчайзингу. Розкажи, як все відбувалося, як виникла ідея відкрити власну кав’ярню. Що за цей період змінилося в закладі, які внутрішні зміни відбулися в тобі?

Скажу, що випадковості не випадкові. Коли я закінчила університет, постало питання, чим Галя далі буде займатися. Я закінчила юридичний факультет Львівського університету імені Франка. Випадково пройшла повз це приміщення. Кожного 8 жовтня ми з одногрупниками збираємося, і в наукового керівника теж свято. Я вирішила зробити приємний подарунок, зайшла у Львові в майстерню шоколаду і відчула там щось своє. В той час мені було 23, і всю технічну сторону я не могла собі забезпечити. Мені допомагав батько і родина. Тоді в період новорічних свят ми завершили ремонт і 14 лютого на День Валентина відкрилися. Тоді нас було 20 людей. Я першу ніч перед відкриттям спала тут, працювала сторожем, бо заїхала вся продукція, а сигналізація не включилася.

Які зміни відбулися в тобі за цей період. Як ти можеш проаналізувати цей час і які в тебе плани?

Бізнес, в першу чергу, це знайомство із собою. Для нас всі відвідувачі закладу – це гості. Наша місія – виробляти шоколадні вироби, даруючи людям щастя. Тому всі люди сюди приходять за щастям. І щоб дарувати щастя іншим, потрібно, в першу чергу, бути щасливою самою. Звісно, треба любити те, що ти робиш, кайфувати від процесу, не йти проти себе, вирішувати конфліктні ситуації в позитивну сторону, а не у війну. Моя любов до Майстерні, як любов до дитини, ти повинна включати раціональний розум. Все інше – це уроки, які ти повинен виносити з життя, щоб виростити цю дитину. З бажань на майбутнє – хочу, щоб майстерня завжди була в Луцьку, щоб люди купували справжній натуральний шоколад. Це такі моменти, коли ти несеш справжні цінності, формування власного світосприйняття, власного підходу. Тому всі люди, які до нас приходять, шукають тут маленьке щастя. А моє завдання формувати команду, яка це щастя буде транслювати у Майстерні.

Яким був 2020 рік для тебе ? Чи був складним для кав’ярні? Багато закладів перейшли на доставку та роботу онлайн. Що ти можеш порадити підприємцям, що мають власні кав’ярні?

Якщо взяти мережу майстерень, то 2020 був роком випробувань. І думаю, для кожного він був роком випробувань. По суті наступний карантин покаже, чи залишаться ті бізнеси, які несуть в собі цінності. На сьогодні я думаю, кожен купує те, що приносить позитив. Для мене 2020 рік – це рік трансформації. Коли ти маєш цінності в собі, то допомога приходить звідусіль. Якщо говорити про «!FEST», в складі якої ми працюємо, то це філософія однозначно про партнерство. Адже кожен менеджер робить в регіоні роботу, яку компанія робить у Львові. Тому весь симбіоз команди у тому, що всі партнери бажають, щоб вся ця цінність залишилася. Я знаю, буде тяжко, але хочу, щоб люди зрозуміли, що в гонитві за грошима треба цінувати мить і час з близькими людьми: зупинитися, відчути, чи ти тут, чи ти на своєму місці, чи тобі все подобається. Я думаю, що після карантину ми з більшим бажанням повернулися до роботи. І майбутній карантин буде тяжким, але лояльнішим.

Хто зараз твій партнер?

Львівська майстерня шоколаду входить до складу Холдингу «!FEST», а тут в Луцьку сама собі господиня. Ми маємо в сезон Львівську майстерню на Світязі, і це так приємно, що люди бажають якості. Я можу гордитися своєю командою. Люди до нас повертаються і нас люблять. Кав’ярня на Світязі буде ще довго функціонувати і буде виконувати свою місію там.

Чи допомагає тобі твоя професія зараз?

Так, адже ти стикаєшся з різного роду людьми. Мораль формувала право, а далі закон і по суті всі моральні цінності, яким повинна володіти людина , задекларовані в нормі права. Тому, щоб захистити себе від ударів, конфліктів, моя професія мені страшно як допомагає. Я щаслива , що навчалася у Львові, хоч була можливість навчатися в Харкові. Величезний ґрунт дали мені батьки. Роки юридичного факультету – своєрідна армія, адже не було такого моменту, що ти просто не приходиш на семінар. Якщо три рази не приходиш, тебе виганяють. Тому я вдячна своїм батькам та університету за знання.


Що в роботі є найскладнішим?

Робота з людьми завжди є складною. Ми маємо велику проблему: у нас відбувається відтік кадрів. На сьогодні мені доводиться стикатися з великою кількістю технічних, побутових моментів. Складно тим, що молоде покоління не має відповідальності. Так, важко, але можливо, бо немає нічого неможливого. Горджусь, що ми реалізовуємо продукт з досконалою якістю.

Твої поради підприємцям, що хочуть відкрити власну кав’ярню?

Не здаватися та вірити, але при цьому не мати максималістично-ідеалістичного підходу. Зараз час максимальних можливостей. Колись наші батьки не мали стільки можливостей, як маємо ми їх, стільки варіантів розвитку подій і легкості шляху. А ми можемо творити і рости.

Можеш розповісти про найближчих, хто допомагає словом, порадою та підтримкою?

Зараз живу зі своєю бабусею. Розумію, що старші люди потребують уваги. Адже колись вони присвятили весь свій час нам, а коли вони старіють, хочуть, щоб ми були біля них. Я мрію, щоб бабуся не була одна. Біля мене завжди моя мама, яка мені допомагає, це дає силу. Коли біля тебе твої друзі, це теж дає можливість літати і творити.

Твоє життєве кредо?

Ось маю 2 тату: одна з них – про баланс, а інша – любов перемагає все. Найголовніше – це те, які цінності ти маєш в собі. Колись в дитинстві вірила в утопію, мріяла бути археологом. А потім Робін Гудом, було таке бажання справедливості, яке завело мене стати юристом. Головне – що ти несеш, що ти транслюєш і в усьому потрібно починати з себе. В силу свого досвіду прагну ставати мудрішою. Мій принцип: чистий розум, вірне серце і мудрість. Тому думаю, що принципове бажання справедливості може шкодити, в силу різних ситуацій.

Твої побажання собі й Таблоїду?

Спершу побажання читачам, адже cучасні ЗМІ – величезний вплив на суспільство, тому споживачам інформації потрібно не вірити всім емоціям, а фільтрувати. Таблоїду бажаю процвітання. А собі побажаю терпіння.
















2

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter