Хвилинка слави: луцький студент з Узбекистану, який мріє стати відомим. Фото. Відео

07 Травня 2019

Фото: Макс ТАРКІВСЬКИЙ

Текст: Наталка МАЗЕПА

Ніколи не здогадаєшся, наскільки цікавими є люди, які щохвилини зустрічаються тобі на вулицях, сидять поруч у маршрутках, смакують каву за сусіднім столиком в кафе. А в кожному з них – особиста історія, яка заслуговує на те, щоби бути почутою.

У рубриці «Хвилинка слави» героєм або героїнею абсолютно несподівано можете стати саме ви. Cловом, якщо побачите журналістів «Таблоїда Волині», – не соромтеся і ловіть свою хвилинку слави!

Нашим героєм цього разу став Толмас Шомуродов – студент-другокурсник з Узбекистану. Хлопець навчається на факультеті Міжнародних відносин СНУ ім. Лесі Українки та мріє про сценічну славу. Як два роки тому з Самарканда потрапив до Луцька та чому 22-річний узбек не уявляє свого життя без музики – ми розпитали в інтерв’ю.

– Як тебе називають друзі? Є якесь скорочення від твого імені?

– У вузьких колах мене називають ТS (Tolmasjon Shomurodov). Це моя фішка. Я займаюся творчістю під цим псевдонімом.

– Як часто відвідуєш батьківщину, бачиш рідних?

– Правду кажучи, вже два роки навчаюся в Україні і два роки не був вдома. Окрім навчання, я ще й працюю на базарі, щоб забезпечити себе і щоб було легше батькам. Я справді хочу поїхати додому, але поки не було можливості.

– Можливо, вже маєш це у найближчих планах?

– Так, влітку полечу, тому що дуже сумую.

– Які 5 фактів про Узбекистан, потрібно знати українцям?

– Попри загальну думку, у нас не лише мусульманська країна. Країна розвивається, в нас живуть дуже багато національностей.

Перший факт: ти повинен поважати кожну людину, навіть якщо хтось старший за тебе на один рік. Другий факт: поважати хліб. Коли ти бачиш на землі його, то підняти, бо це святе. Третій факт: треба завжди поступатися місцем старшим в громадському транспорті. Четверте: треба з усіма вітатися, неважливо, чи ви знайомі, чи ні. Просто минаючись один з одним, варто привітатися. П’ятий: якщо ви хочете подорожувати Узбекистаном, то спершу вам потрібно потрапити в Самарканд – це перлина центральної Азії. Ще треба відвідати площу Регістан і мавзолей Тамерлана – це найсвятіше місце. Обов’язково відвідайте Бухару.

– Ти вірянин?

– Так.

– На телешоу «Ранок Нової Волині» ти розповів, що приїхати в Україну тебе надихнув батько. Розкажи про свого тата та що його пов’язує з Україною?

– Тато розказав, що в Україні можна розвиватися. Він вже 15 років приїжджає в Україну. Коли був останній раз в Узбекистані, це було три роки тому, він приніс мені велику книгу «Ужгород». Ось тоді і почалася моя зацікавленість Україною. Це була велика книга, яка була написана українською і англійською мовою. Книга була про церкви та інші пам’ятки. Вона мене дуже зацікавила.

Мій тато – лікар. Він лікує народними способами варикоз та жіночі внутрішні органи – хвороби поширені в Україні. Чому поширені? Тому, що у вас дуже висока вологість. Мій тато, якщо узбекистанською, – «кабіб», що значить «цілитель».

– Ким ти мріяв стати в дитинстві?

– Я взагалі дуже цікавлюся творчістю. Раніше малював, писав книги, вірші. А ще – хотів стати танцюристом, але це не для мене(сміється). Я дуже високого росту і в мене з цим не склалося. Я готувався місяць до збірної Узбекистану по танцях, але мене не взяли. І я зламався (сміється).

– Коли вперше в Україні ти вийшов на сцену і де це було?

– Моя перша появи на сцену було півтори роки тому в конкурсі «Містер факультету 2017». Це був дуже важливий виступ для мене і я готувався до цього 2 тижні. Я виконав композицію All of me –John Legend

– Задоволений своїм виступом на «Містері СНУ»?

–Так. Можу сказати, що я був вражений реакцію залу після першого куплету – вони почали плескати і кричати браво. В якийсь момент я відчував себе на сольному концерті. Там були і мої друзі, і фани моїх каверів. Коли вони почали світити ліхтариками, я був просто оточений неймовірними емоціями. Одним словом, це було красиво (усміхається).

– Музика – це хобі чи щось більше для тебе?

– Не думаю, що це хобі. Для мене це щось особливе. Як тільки я маю вільну хвилину, займаюся музикою. В мене немає студії, працюю із комп’ютером і телефоном. Принаймні поки що. На телефон я записую всі свої кавери – на мікрофон у диктофоні. Якщо я записав голос, то мені потрібні десять програм, аби його обробити. В студії я ніколи не записувався, тому що вважаю, що я не професіонал, а те, що я гарно співаю і попадаю в ноти, – це заслуга моїх тата й мами.

– Пишеш свої власні пісні чи лише кавери виконуєш?

– Маю й власні.

– А ти звертався до викладачів вокалу, думав про це?

– Я думав, мене навіть запрошували офіційно три рази на шоу «Голос країни». Але не відпустили з навчання, а воно для мене зараз найголовніше. Напевно (усміхається).

– В тебе є якісь конкретні творчі плани?

– Є. Я хочу відкрити свою студію після навчання. Я вже записав дві свої авторські пісні.

– З одного боку ти кажеш, що не підеш в студію, бо не досягнув ще певного рівня, а з іншого – ти хочеш відкрити власну студію.

– Так, бо я не хочу бути від когось залежним. В мене є хитрий план: хочу вести власний відеоблог, займатися музикою і приділяти час навчанню. Можливо, мені вдасться зібрати узбекистанську аудиторію.

– Маєш своїх топ-вокалістів, на яких рівняєшся?

– Так. Френк Сінатра, Джеймс Блум, Джах Каліб. Джах Каліб – це казахський виконавець, реп-виконавець, але його музика звучить у стилях рок і поп. Можливо, ще Монатик. Також Селена Гомес.

– Тобто тобі імпонує поп?

– Так.

– Знаємо, що ти пробував поступати в два узбекистанські університети. Чому не склалося?

– Так. Як тільки я закінчив ліцей, в мене була фізико-математична спеціальність. Але в ті часи я вчив іноземні мови. Для мене це було трохи цікавіше, ніж фізика й математика. Я поступав у Самарканді на економічний факультет. Набрав 150 балів і мені не вистачило десь 50 балів до контракту. Це був облом. Я повернувся додому, там працював, чекав цілий рік, готувався й готувався. А потім поступив у Ташкент. Це вже були іноземні мови. Там з англійської я набрав нормальну кількість балів, а з французької і своєї рідної – трохи не дотягнув. І мене не прийняли. Потім, через рік, в мене з’явився шанс: мені надіслали лист з України із Східноєвропейського університету. Я хотів спочатку в Київ, але все-таки обрав Луцьк. Окрім того, в мене тут дуже багато знайомих було.

– Тут успішно навчаєшся?

– Ну як сказати… З іноземними мовами поки немає проблем.

– Які мови, окрім рідної, української і російської, ти знаєш?

– Я можу сказати, що моя мама таджичка, я знаю таджицьку мову, трохи знаю турецьку, казахську, ну, і англійську. І зараз хочу вчити польську, а також краще вивчити англійську мову.

– Як би ти оцінив свою англійську?

– Intermediate (середні знання). Багато людей мені казали, що в мене гарна англійська вимова, але з граматикою потрібно працювати.

– Маєш дивні звички?

– Я люблю їсти банан з шоколадом (сміється). Я дуже багато їм, але по мені не видно.

– Спробуй описати свою дівчину 6 словами.

– Гарна дуже, наївна, добродушна, чуттєва, турботлива.

– Скільки часу ти приділяєш своїй зовнішності, своєму стилю?

– Я ніколи не ходив у барбер, в мене є дівчина Аня і вона мій барбер (сміється). Зовнішності хвилин 5 приділяю, напевно.

– А де купуєш одяг?

– В магазині. Два-три рази ходив на стоки і на «секонді» був взимку. В «Єврошопі» дуже багато купую.

– Якщо порівняти ціну-якість, то що можеш сказати?

– Коли я потрапив в Україну, я по-доброму сміявся над вашими цінами і купюрами, тому що в нас дуже великі купюри, а у вас навпаки. Якість дуже відрізняється. Ми експортуємо з Китаю дуже мало, а з Росії – багато. Якщо порівняти валюту, то звичайно українські гроші дорожчі. 10 доларів у вас буде 200 гривень, а в нас буде 80 000 узбецьких сум – це пачка грошей. Загалом скажу, що у вас речі дорожче коштують, але і якість краща.

– Ти хочеш стати відомим?

– Так, дуже.

– Як саме?

– Не важливо. Хочу, щоб знали, що це чувак з Узбекистану, що він співак, що він блогер… Дуже хочу, щоб мене слухали. Це, як мінімум, приємно. Я думаю, що все можливо.

– Поділися з своїми планами на майбутнє.

– Я хочу, щоб мій тато пишався мною. Авін хоче, щоб я працював по спеціальності – економістом. У мене свої плани (сміється). Хочу лишитися в Україні якомога довше, назавжди (сміється). В мене дуже багато знайомих в Узбекистані, яких я маю познайомити з українцям. І є дуже багато українців, яких я маю познайомити з узбеками. Я люблю ці дві країни. Як мінімум, я можу працювати перекладачем, але моя мрія – бути артистом.

– Що розкажеш про Україну, коли приїдеш додому?

– Перше: у вас дуже-дуже співучий народ. Друге: дуже цікава мова і зовсім не схожа на російську. Мені вона подобається. Третє: у вас смачний борщ (сміється). Люди дуже привітні. Також порадив би відвідати Карпати і Київ.

– Побажання нашим читачам.

– Бажаю «Таблоїду» успіхів! Щастя вам і здоров’я!





















***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

6

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter