^{Текст: Анна ПАНЧЕНКО}

^{Фото: Ірина КАБАНОВА}

^{Настрій: кав'ярня «Doppio» (проспект Волі, 29)}

Цього разу ми разом із психологинею, дослідницею фемінності Катериною Бурдило обрали непросту тему – жіночність.  Чи кожна жінка є жіночною, чи варто носити сукні, щоб бути «ідеальною», і як відступити від шаблонів та прийняти себе  – все це і навіть більше у нашому блозі. 

«Жіночність – це похідна від жінки»

Можна сперечатися довго, яка саме: культурна, психологічна, поведінкова чи біологічна. Науковці стверджують, що цей термін є сукупністю всіх описаних якостей. 

Фемінність – це багатогранне явище, яке несе собою все жіноцтво. Це – протилежність маскулінності. 

Основним біологічним показником фемінності є естроген, якщо ми говоримо про гормони. 

Псевдофемінність

У Вікіпедії ми можемо знайти таке визначення: «Жіно́чність, Жіночість, Фемінність, в деяких перекладах Фемінінність (англ. femininity) – етично-естетична категорія, що позначає сукупність особистісних, естетичних та соціально-психологічних якостей, які очікуються від жінки як зумовлені її організмом та природно притаманні; описує нормативні еталони ідеальної жінки».

Все, що суспільство трактує в понятті «фемінність» є, в принципі, псевдофемінністю. Це повна інфантильність: абсолютно незріле створіння, яке не має ніякого  права висловлювати свою думку тоді, коли створює стосунки з чоловіком. 

Існує така пані, яка може виставити гарбуза, але після одруження стає пнем. Зараз це класно продається: ти виходиш заміж – за мужчину. Чому це так? Бо ж грають на незрілості жінки, відсутності стратегій перебудови економічної сфери, наприклад. 

Коло жіночності

У психотерапії є поняття кола жіночності, яке починається з матері. Дівчинка до п'яти років завжди з мамою, є її частиною. Потім в її життя приходить батько, вона стикається з прикладом маскулінності, розуміє, що це щось інше.

Починається «конект»: спочатку любов, а потім протистояння, бо маскулінність починає її «топити».

Це є нормальний процес. Коли це протистояння закінчується, то жінка «повертається» до себе та розуміє, що їй не хочеться бути «під кимось», а хочеться вибудувати своє. 

Комплекси роздробленого фемінного ядра 

Їх є всього два: інфантильний (жінка залишається у регресивному психічному стані: не здатна приймати рішення та діяти самостійно) та маскулінний (протест проти чоловіків). Зрілим чоловікам нецікаво будувати стосунки ні з однією, ні з іншою. У цих випадках немає динаміки та руху, а є відчуття, що ти тягнеш когось за собою чи захищаєш. Роль рятівника цікава лише тим «чувакам», які хочуть виглядати як мужчини, але потребують лише фону. Дуже часто трапляється, що вони є нарцисами. 

Для пострадянщини така поведінка була актуальною, оскільки всі хотіли вибити собі місце під сонцем.  Люди, чомусь, бачать лише ці дві сторони.

У вікіпедії жіночну жінку описують як абсолютно аморфне створіння.

Невже я маю поліфункціональний мозок, охоплюю всю картину вцілому, можу аналізувати будь-який масив інформації,  маю високий больовий поріг  і  після цього можу називати слабкою статтю? Я проста інша! Так, у мене зовсім інший біологічний функціонал, але це не робить мене гіршою. 

Пікап та маніпуляція

Те, що накладають в поняття «жіночність» пострадянщина, країни третього світу та ті, що мають радикальні релігійні настрої, – це не жіночність. Тому що їхній шаблон абсолютно перерізає уявлення про цілісну та зрілу особистість, яка є автономною. 

Коли я бачу маніпулятивні штуки, типу курсів з пікапа, то мене це дуже засмучує. Це не про те, як побудувати стосунки, а про те, як обвести навколо пальця. 

1

Зріла фемінність чи маскулінізація?

Цій псевдофемінності на противагу завжди мають маскулінізацію. Це прототип того, що якщо ти зріла, то будеш «сильною та незалежною». 

Жінка «заточена» на те, щоб створювати умови та бачити все цілісно, а чоловік – робить речі сегментовано. Так побудований мозок. У тому є певне доповнення, але немає меншовартості. Є дві різні гілки, але вони рівні та потрібні. 

Коли ми говоримо про зрілу фемінність, то, відштовхуючись від біології, це, перш за все, цілісна особистість. 

Зріла жіночність, або ж «Я не завжди все сама»

Зріла жіночність – це, перш за все, психологічна та фізична зрілість. Зріла жінка – це людина, яка може приймати рішення та нести відповідальність. 

Вона реально має усвідомлювати, що робить. Це також є певна турбота про себе, автономність емоційна. Жінка не є адаптаційним функціональним конструктом, який підбудовується під всіх. Це можливість бути в партнерстві, але не ламати чоловіка, не вмикати маскулінізацію: не брати під каблук. Це велике мистецтво – бути з іншим психічним світом, але не ламати його.  Усвідомлення права, свободи, влади над своїм життям та відповідальності. 

Зріла жінка має здатність втримати свою автономію та керувати агресію, бути в контакті зі своїми емоціями. Вона вміє жити в синергії тіла та мозку.

1

Жінка – апріорі жіночна

Вона має жіночі органи, тіло та жіночу гормональну фіксацію. Жіночність може проявлятися тоді, коли реагує наше тіло. 

Їй не треба розвивати свою жіночність – вона апріорі жіночна.

Це не про спідниці та сукні, а про стан та «конект» з власним тілом.

Якщо ми розглядаємо зрілу фемінність, то мусимо поговорити про сексуальність. Це про усвідомлення, що твоє тіло – це цілісна система.

Прийняття себе

Важливий елемент зрілої фемінності – прийняття себе. Ті еталони, які нам «видали», є масовою культурою. 

Ми не так давно відійшли від корсета, але соціальний корсет – лишився.

Жінку змушують вагатися: що я маю говорити, що не маю, що повинна одягати, а що – ні. Жінку іноді «шеймлять» за те, що вона може одягати вузьку спідницю. Одяг має бути комфортним, оскільки людина носить його й для свого самовираження. 

1

Жінка проти стереотипів

Жінці варто прийняти себе, відступити від шаблонів.

Спитати себе: «А я про що? Я не вчиняю насильство над собою, коли стараюся бути такою, якою мене хочуть бачити?». 

Потрібно пізнати себе. Нарощування сили відбувається тоді, коли ти стикаєшся з життєвими обставинами та їх проживаєш. Можна впасти й поплакати – це нормально як і для жінок, так і для чоловіків. Вивільнити надлишок емоцій через сльози та далі мудрувати над вирішенням ситуації