У День письменника варто говорити про все те світле, інтелектуальне та вічне, що несуть книги. Але чи всі книги варто читати, скільки потрібно читати і чи варто читати те, що тобі нецікаво? Сьогодні «Таблоїд Волині» підняв цю тему у розмові з письменниками Волині.

[caption][img data=def]03_03_2016_1241121369/gumenyuk.jpg[/img] Надія Гуменюк[/caption]

Надія Гуменюк

За останній тиждень перечитала всього Е. Е. Шмідта, «Сто років самотності» Маркеса.  Коли пишу, звичайно, читаю менше. Я з тих, кого називають «читає запоєм». Творчі люди піддаються емоціям, тому цікаву книгу можу читати до ранку, а нецікаву й читати непотрібно.

Багато безглуздих книг серед дитячої літератури. Складається враження, що всі вважають, ніби можуть бути дитячими письменниками. Коли працювала в газеті, часто намагалась донести це до батьків. Потрібно враховувати естетичне підгрунтя, виховання книжкою. Окрім цього, все залежить від рівня людини. Справді високоінтелектуальна книга може бути безглуздою для непідготовленого читача. Часто перечитую Шмідта, Короткевича «Дике полювання короля Стаха», поезію. Книгу підбираю під настрій.

[caption][img data=def]03_03_2016_1241121369/korsak.jpg[/img] Іван Корсак[/caption]

Іван Корсак

Щонайменше читаю 5-6 книг в місяць. Це і художня література, і публіцистика, і документальні матеріали. Здебільшого, це література необхідна мені для змалювання певного образу.

Трапляється, що в книжці не бачу образу, тоді її не дочитую. Не хочу називати конкретного автора, але подібна ситуація склалась із однією дуже останнім часом розрекламованою книгою. Подужав 2/3 книги, намагався старанно читати, але цінного нічого не знайшов. Хоча я поважаю те, що людина вклала свою працю і душу в цю книгу.

Мені не цікава творчість «поетів соціального дна». Серед них нема жодного лікаря, юриста чи вчителя. Це бандити, наркомани тощо. Я не хочу про це читати.

[caption][img data=def]03_03_2016_1241121369/korobchuk.jpg[/img] Петро Коробчук[/caption]

Петро Коробчук

За місяць осягаю 5-6 томів книг, в цю кількість не входять поетичні збірки,  а також книги, які редагую (Петро Коробчук працює редактором у ПВД «Твердиня» - авт). Останніми книгами були томи творів Ремарка - «На Західному фронті без змін» та «Три товариші». Зараз на мене чекає Рюноске Акутагава.

Якби тяжко не було, але намагаюсь дочитувати всі книги до кінця. В дитинстві ледь дочитав «Собор Паризької Богоматері». Викинути б звідти сторінок 50-60 - чудовий був би роман. Два томи Михайла Бриниха - «Шидеври світової літератури. Хрестоматія доктора Падлючча» - написані суржиком, вважаю, повним нонсенсом і абсурдом.  

Одного разу змушував себе дочитати книгу, але не через її низьку цінність, а через величезну кількість помилок. Одне відоме видавництво підготувало переклад (досить якісний) роману «Смерть у кредит» Луї-Фердинанда Селіна. Роман грубий, психологічно важкий, хороший, однак рясніє граматичними помилками. Серед улюблених поетів Лорка, Володимир Затуливітер.

[caption][img data=def]03_03_2016_2141476535/18782-1u.jpg[/img] Василь Слапчук[/caption]

Василь Слапчук

Читаю неорганізовано, є стосик книг на тумбочці – наукова, художня. Читаю паралельно і регулярно. Зараз, до прикладу, читаю «Анти-Ахматову» Тетяни Катаєвої, інтерв’ю з Іваничуком.

До нецікавих книг у мене німецький підхід. Розумію, що книга того не варта, треба довести її до кінця, пройти її. Хоча щось зовсім безглузде не траплялося. Я прискіпливо відбираю, що читати, за авторами, наприклад. Інколи книгу тимчасово відкладаю, що розтягнути задоволення. Так сталося з «Номер нуль» Умберто Еко, романами Василя Шевчука. Я більше читач, ніж письменник. Читаю для задоволення, для розуму, для обов’язку. Будь-яка книга може чогось навчити.

[caption][img data=def]03_03_2016_1241121369/oresta_2.jpg[/img] Оршуля Фариняк (Ореста Осійчук)[/caption]

Ореста Осійчук

Читаю 2-3 книжки за місяць і багато-багато казок своїй маленькій дитині. Якщо на третій сторінці книжка не цікава, то і не буду її мучити далі. Щодо безглуздої книжки, то першим приходить в голову (і мене, певно, закидають гнилими помідорами),  роман «Сто років самотності» (це ще шкільний період). Я вважала, що то найбезглуздіше, що я читала (мусила ж прочитати  -  не було оцінки із зарубіжної). Зараз, можливо, я б так не думала... Хоча я тричі брала після того її у бібліотеці і не наважилась почати.

А от не дочитала… Дж. Роулінг «Несподівана вакансія» (цнотливий Гаррі Поттер мені імпонує більше)  і Джорджа Орвелла «Колгосп тварин». Після «1984» мені «не пішло». Але цей роман точно прочитаю пізніше.
 
[caption][img data=def]03_03_2016_1241121369/lyasnyuk.jpg[/img] Ольга Ляснюк[/caption]

Ольга Ляснюк

Читаю паралельно 5-6 книжок. Інколи це затягується на місяць-три. Нецікаву книжку намагаюсь все одно дочитати. Невідомо – можливо, це початок, а потім я не зможу вночі спати, поки не дочитаю. Лишилися недочитані книги. Це зі шкільної програми і за це соромно. Але, певно, безглуздою назвала б «Капітал» Маркса. Можлива, книга розумна та складна, але для мене безглузда.

[caption][img data=def]03_03_2016_951401373/lu.jpg[/img] Ганна Луцюк[/caption]

Ганна Луцюк, поетеса та «мама» луцької Книгарні «Є»

Читаю в місяць 2-3 книги, а купую 20. За поезію останнім часом взагалі не берусь. В основному читаю бізнесову, мотиваційну літературу. По 2-3 сторінки перечитала з усі книжок, які є в книгарні, щоб розумітися в тому, що продаю.

Якщо людина прочитала 20 книг Люко Дашвар і шукає нових, пораджу «Покров» (нова книга Дашвар). Але сама її не читатиму. А ще ніколи не пораджу книгу, де багато помилок, чи російські книги, в яких негативно змальована Україна чи навпаки прославляють ДНР.