Вибухи кольору: у луцькому МСУМКу презентували виставку космічних арт-об’єктів

16 Листопада 2018

Текст: Юлія ДЗЬОБИК

Фото: Юлія КОЦЮБА

В унікальному луцькому Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків представили новий яскравий проект.

Мистецтвознавиця Зоя Навроцька презентувала дійство не як звичайне відкриття виставки, а неформальну вечірку, яка зібрала закоханих в мистецтво, «у світ ефемерних речей, які варто захищати».

Представниця родини Корсаків, фундаторів музею, Леся Корсак подякувала, що подію відвідала така кількість людей, демонструючи, що лучани і гості міста небайдужі до прекрасного.

«МСУМК сьогодні відкриває новий виставковий проект – «Живописний заповідник: версія 2018». Однойменна група офіційно з’явилася у 1991 році, це однодумці, які поставили колір, форму і фактуру в основу своєї творчості».

До групи входять Анатолій Криволап, Тиберій Сільваші, Марко Гейко, Олександо Животко і Микола Кривенко.

На відкриття виставки до Луцька завітали Тиберій Сильваші та Анатолій Криволап, інтерв’ю з якими шукайте на «Таблоїді Волині» невдовзі.

«Мені часто закидають пафос, мовляв я говорю надто гучно. Але я не соромлюся цієї сентиментальності, бо хто ж ці художники, які йдуть проти системи, захищаючи вічне? Лицарі! Так, для мене це лицарство, без жодного пафосу. Вони залишилися вірним цим принципам збереження живопису, його виражальної мови, його специфічного дихання й аромату, віддали свої кращі роки і досі працюють над цим», – зазначила Зоя Навроцька.

Зібрав в одному творчому пориві учасників «Заповідника» митець Тиберій Сільваші, який в української художній культурі є великим авторитетом.

«Те, що зараз робиться у Луцьку, це неймовірно! Різні музеї сучасного мистецтва концентруються передусім на постмодернізмі, а тут ми бачимо зовсім іншу модель, яка працює з базовими речами. Ми потрапляємо у матрицю української візуальності! Чимало київських художників заздрісно дивувалися, як такий музей могли відкрити у Луцьку, казали, це ж як треба любити мистецтво, аби вкласти у нього стільки грошей. Повірте, ви ще до кінця не знаєте, свідками чого ви зараз є!», – зазначив Тиберій Сільваші.

Митці також розповіли, що в межах об’єднання завжди сперечалися, адже різні думки, бачення і відчуття лише віталися у «Заповіднику», а в суперечках, як відомо, народжується істина.



«Колір – це неймовірна сама по собі стихія, яка може передавати емоцію, психологію, ідею, усе, що завгодно! Можна попасти у космос, зануритися у побут, куди завгодно. Для нас це був такий ідеальний матеріал, де кожен міг реалізувати себе. Це не просто зрозуміти, але просто відчути», – пояснив митець Анатолій Криволап.

І справді, роботи та об’єкти «Живописного заповідника» – це те, що треба відчувати, те, що мало піддається раціональному аналізу, те, що неможливо переказати однаково двічі.



Історія про те, що ти бачиш полотно або фанеру певного кольору, а потім під різними кутами вони починають набувати об’єму і занурювати в себе. Лінія творчості, яка залишається не до кінця осягненою навіть тоді коли нашаровує безліч сенсів.

А переглянути експозицію можна буде протягом місяця у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків.
























































***

Передрук без згоди Таблоїда Волині заборонений.

3

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter