У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків в рамках проєкту «Космогонія» відновили традицію проведення мистецьких суаре – публічних обговорень творів у неформальній атмосфері з митцями та експертами. Темою першої зустрічі стала «Жінка-воїн в міфології, історії та творчості української художниці Зірки Савки».

Про це передає Район.Культура.

У виставковій залі поміж робіт художника Георгія Хаджиоглова зібралися кілька десятків людей, щоб відрефлексувати полотна Зірки Савки через призму української історії. Косачки, яких зобразила художниця, – це амазонки українських степів. Напівміфічне плем’я жінок-воїнів, яке нібито відділилося від сарматів.  А ще косачки, за версією художниці, – це уособлення сильного духу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ДЕСЯТЬ ПРИЧИН ВІДВІДАТИ АДРЕНАЛІН СІТІ У ЛУЦЬКУ

До обговорення долучилася сама Зірка Савка, мистецтвознавиця Зоя Навроцька та фольклорист, професор Волинського національного університету Віктор Давидюк. Зоя Навроцька у вступному слові зазначила, що в контексті «Косачок» доведеться торкнутися теми гендерної рівності.

«Це питання для України трошки надумане, трошки суперечить нашій історії і для України воно не так актуальне, як просто модне. Жінка українська завжди була незалежна й ніколи не була упосліджена», – заявила мистецтвознавиця.

Ми змушені зазначити, що це суперечлива і шкідлива теза. Вона нівелює реальні проблеми сучасних українських жінок, які щодня стикаються з сексизмом, об’єктивацією, «скляними стелями» в кар’єрі. Статистика зґвалтувань та домашнього насильства проти жінок і публічна реакція на такі випадки також свідчить про те, що наше суспільство досі нормалізує ставлення до жінки як до інкубатора, секс-іграшки чи домогосподарки, а не людини. Хоч у традиціях і відображена повага до жінки як до матері та берегині, та фактично вона не була незалежною і мала суттєво менше прав, ніж чоловіки.

Далі Зоя Навроцька все ж надала слово професору Віктору Давидюку. Він розпочав суаре з короткого екскурсу в українські весільні традиції, порівнюючи їх з російськими. У такому порівнянні, звісно, добре видно, що українські жінки не були безвольним товаром, який батьки «продавали» майбутньому чоловіку. Професор навів кілька прикладів конкретних традицій, а тоді перейшов безпосередньо до історичних витоків образу жінок-воїнів.

«Ми всі чудово пам’ятаємо Геродотових амазонок. Але ми всі ставимо їх у площину поряд зі скіфами й греками. Геродот ніколи не був серед скіфів і сарматів, але описав їх, як описав Полісся – з розповідей інших мандрівників. При цьому він зазначав, що амазонки жили саме поряд зі скіфами. Але якщо в історії щось було, то воно не могло зникнути безслідно», – сказав Віктор Давидюк.

Геродот писав, що амазонки лише раз на рік зустрічалися з чоловіками, щоб народити від них дітей. Хлопчиків віддавали на виховання скіфам, а дівчаток виховували самі. З різних усних джерел відомо, що вони носили плахти (безшовні спідниці), в яких зручно було їздити верхи, а також перетягували груди, щоб не заважали при стрільбі з лука.

Професор розповів про розселення скіфів на території України, різні теорії про ймовірність існування амазонок. За його словами, один етнографіст на Ратнівщині навіть записав пісню про «войсько дівоцькоє», яке йшло через село на війну.

Віктор Давидюк зазначив, що більшість джерел, з яких ми знаємо про амазонок, усні. Крихти інформації про одяг воячок, зовнішність, традиції дійшли у вигляді переказів та усної народної творчості, тож важко сказати достеменно, що з цього правда.

Художниця Зірка Савка, авторка «Косачок», розповіла, що для неї образ жінки-воїна – не історичний архетип жінки, яка жила без чоловіків, а в першу чергу уособлення стійкості та сили духу.

«Мене найбільше надихнуло в косачках те, що це жінки, які утворили нове плем’я. Вони пішли до скіфів, сказали чоловікам від’єднатися від своїх родин і утворили нове плем’я. І в них було подружжя. Тобто в парі не було жіночої і чоловічої справи, а було двоє рівних людей, які в разі чого могли взяти на себе обов’язки один одного. Це мене захопило, бо вже майже рік мій чоловік захищає нашу країну на фронті і багато справ, які ми робили разом, мені довелося робити самій. І в косачках я бачу оцю шалену силу духу», – поділилася художниця.

Мисткиня висловила сподівання, що в її творах люди змогли побачити цю силу духу.

Зірка Савка розповіла, що знайшла велике дослідження про походження терміну «косачки». Там ішлося про те, що ці жінки плели цупкі, грубі коси і від цього їх прозвали «косачками». Художниця додала, що візуальне мистецтво має спонукати підкріпити побачене інформацією, дослідити, дізнатися більше і мати краще підґрунтя.

«Інформації справді багато, але дуже важливо її переосмислити і проаналізувати самостійно», – підсумувала Зірка Савка.

На завершення аудиторії дали можливість висловитися, але як сказала одна зі слухачок, потрібен час, щоб відрефлексувати все почуте і виділити важливе для себе. Тож більшість просто подякували за змістовну розмову.