У четвер, 18 травня, у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відкрили виставку «Привиди полів» Владислава та Олександри Кришовських. 

На події побувала журналістка Район.Культура.

Владислав та Олександра Кришовські привезли свої роботи до Луцька з Києва. 

«Більшість робіт – це вільні асоціації. Ті роботи, які тут представлені, вони всі були зроблені після початку повномасштабного вторгнення. До того я робив більш кольорові роботи», – розповів Владислав.

Стиль вирішив змінити в березні 2022. Почав з невеликих робіт розміром 60 на 80 сантиметрів, які й представлені тут, на виставці. Цикл цих робіт почав в майстерні товариша Петра Сметани у Львові. 

«Я раніше не дуже звертався до національної теми. Я по-своєму щось перероблював, десь звернувся до Трипілля, а десь вільні асоціації про майбутнє. Але все, що тут зроблене, мені здається, під впливом війни», – розповів чоловік.

Владиславу казали, що такі іржаві кольори нагадують згорілі машини у прифронтових містах.

«Монополія на інтерпретацію художнього твору не належить автору. Тобто не завжди сам автор знає, що він хоче сказати. Іноді інтерпретації збоку цікавіші за інтерпретацію самого автора», – ділиться Владислав.

«Свідомість – це спосіб світу пізнати себе. Тому мистецтво теж є таким способом. Одне з визначень мистецтва – це спосіб пізнання світу. Один з багатьох. Релігійне мислення також є способом пізнання світу. Наукове мислення. Мистецтво створює саме себе, підтримує саме себе», – розповіла Олександра Кришовська.

Експозиція – це лише вершина айсберга, під якою знаходиться набагато більша частина. Ті люди, що працювали над цим, допомагали цьому проявитися.

Олександра подякувала місцевій команді, тим, хто збудував це місце. Подякувала їхнім батькам за допомогу, підтримку. А також висловила вдячність воїнам ЗСУ.

У молодого подружжя – маленька півторарічна донечка, яка презентувала експозицію разом з батьками. Через це мама Олександри, Тамара Янович вважає виставку результатом великої, важкої справи.

«Я дуже часто спостерігаю, як вони працюють. Влад, коли в нього трапляється вільна хвилина, він весь час малює ескізи. Тобто, це не просто потік свідомості. Це свідома наполеглива тяжка кожноденна праця. Коли людина багато працює у неї відкривається коридор можливостей. Так само зараз у Влада. він не встигає казати: «Так я готовий на виставку», у нього дуже багато пропозицій. Те саме з Олександрою», – поділилась Тамара Янович.

Також додала, що Олександра почала займатися вишивкою. «Це спонтанна, експресивна, інтуїтивна вишивка».

«Коли така гарна виставка відбувається у цьому музеї, то мистецька столиця України переміщається сюди. Луцьк – мистецька столиця України, – заявив Олександр Янович.

Час від часу Олександр Янович ставить собі питання: навіщо він це робить? Відповідей багато. Одна з них: 

«Коли я дивлюсь на прогрес Владислава та Олександри, мені здається, що я цим зайнявся, виключно заради того, щоб вони також почали зростати, і я спостерігав за цим ростом. Хочеться, щоб вони стали ще краще».

«Мистецтво Олександри та Влада я можу порівняти лише з мистецтвом Палеоліту і Неоліту. В їхній творчості настільки багато щирості, відкритості. Безпосередність, легкість. Таке враження, що вони творять в ті часи первісної людини, в які художник був абсолютно вільний. Він не мав жодних замовлень, гонорарів, критики. Все лилося від душі, від серця. Щирість, відвертість, безпосередність мені найбільше імпонує», – поділився Олег Денисенко.

Також додав, що буквально 10 днів тому був в музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку. Тут, у Луцьку, на його думку, краще.

«Привиди полів – про те, чого не видно, але воно є. І ти іноді відчуваєш, те, чого не бачиш. Можливо трохи моторошно. В полях заховано багато старого і цікавого», – повідав про назву виставки Владислав.

Наприкінці заходу художникам подарували квіти та волинські солодощі, каталог, видання, щоб не забували про Луцьк.

«Вона буде наштовхувати наших сучасників на творчість. Бо як без неї можна жити? Я цього не уявляю», – наостанок висловилась про виставку Зоя Навроцька.

По завершенню відкриття виставки усі присутні могли взяти автографи та поспілкуватися із художниками.