У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відкрили виставку одеських митців Франсуази Оз та Богдана Перевертуна «Металеві сльози».

Виставку презентували 25 серпня, передає Район.Культура.

Ультрасучасна яскрава експозиція, яка поєднує у собі різні фактури, методи та формати на тлі вишитих прабабусею художниці автентичних рушників та мелодії Українського радіо, з якої розпочинався кожен світанок українця. На цих контрастах митці передають свій основний меседж.

«Наші сльози перетворюються на кулі. Сльози – це метафора болю, а кулі – метафора помсти», – пояснює Франсуаза Оз.

«Виставка – дуже легка і водночас важка. Виставка еманує, спонукає думати, озиратися і мріяти водночас. Серед тої зброї – дуже сентиментальні українські рушники, з такими наївними трояндами, а ще оце легке звучання Українського радіо...», – поділилась своїми враженнями від проєкту мистецтвознавиця Зоя Навроцька.

За збігом обставин, Франсуаза відкрила виставку на наступний день після презентації в музеї масштабного проєкту «Космогонія сенсів», який об'єднав 300 художників з усієї України. Серед цих митців – і двоє вчителів художниці. Один із них – Сергій Папроцький – знає Франсуазу ще з 15 років. Він зауважив, що вони з колегою Ігорем Варешкіним знали ще тоді, що це дуже талановита дівчина.

«Вона вже тоді була особистістю. Дівчинкою з особливим поглядом на мистецтво і ми знали, що вона буде майстром. Ми дуже раді, що вони з Богданом стали справжніми молодими майстрами. Це високий рівень сучасного мистецтва XXI сторіччя. Вони показали, що вони повністю в тренді сучасних тенденцій мистецтва. І ось ця центральна робота, у ній є все: і колір, і композиція, і ритм, і розуміння того, що таке сучасне мистецтво. Це прекрасний взірець її творчості», – розповів Сергій Папроцький.

Художниця хотіла почути думку фундатора музею Віктора Корсака.

«Митці по-різному пробують відобразити війну. І є люди, які акцентують тільки на ідеологічній функції мистецтва. А сьогодні ми бачимо інший підхід. Ми дивимося мистецтво, де в тому числі є й ідеологічна функція. Справжній твір мистецтва – це коли немає, що додати і немає, що відняти. А я дивлюсь на цю картину, що в мене за спиною, і мені немає що додати і що забрати. Значить – це мистецтво. Ось так треба підходити до мистецтва, а не просто маніпулювати масами», – поділився своєю думкою щодо творчості Віктор Корсак.

Безумовно представлені в експозиції роботи викликають у кожного свої асоціації та думки. Та Франсуаза Оз пояснила присутнім свої сенси та наративи, які вони з Богданом вклали у свої роботи, зокрема в інсталяцію «Замінована краса». 

«Керамічні квіти уособлюють Україну, таку тендітну, ніжну, квітучу. Ці керамічні троянди тримаються на колючому дроті – це свідчення того, що ми всі українці – дуже сильна та незламна нація. І при дотику до цього колючого стебла пораняться всі, хто зазіхають на українську красу.І хто прийшов завойовувати наші землі, їм буде боляче. Українські автентичні рушники вишила моя прабабуся Параска у 1998 році», – розповіла художниця.

Поряд з інсталяцією розкладені навчальні протитанкові міни. За словами Франсуази, цим митці хочуть привернути увагу громадськості до того, що Україна є найзамінованішою країною у світі. 

Акцентувала художниця й свою увагу на мелодію, яка лунає з радіоприймача, який теж є одним з експонатів виставки. 

«Це позивні Українського радіо. Ця мелодія в нас асоціюється зі світанком, з пробудженням України. Вона завжди звучала на національному радіо о 6-ій ранку. Ми з Богданом обрали саме цю мелодію, бо вона відображає історію всього українського народу та доторкається до душі та до серця кожного, хто народжений в Україні», – пояснила мисткиня.

Розповідь художниці про сенси, які вони вклали у свій проєкт розчулили присутніх до сліз. 

«Сльози бувають не лише від травм і від горя, а бувають і від щастя. Я думаю, що ми всі дочекаємося сліз щастя від Перемоги», – запевнила керуюча партнерка Музею Корсаків Леся Корсак.