Топ-10 книг для легкості буття від Михайла Кузьмича

Михайло Кузьмич відомий лучанам як ведучий програми "Ранок Нової Волині" на телеканалі "Нова Волинь".

Як і всі кавомани, Михайло Кузьмич розпочинає свій ранок з горнятка запашної кави. Оскільки йому доводиться багато працювати, натхнення та енергію для творчої діяльності черпає з музики та від добрих людей. Запевняє, що вільний час залюбки витрачає на подорожі: це чи не єдине, що треба робити постійно і завжди! Вважає, що секрет успішної людини – це працелюбність (95%) та удача (1%).

Що ж стосується книжок, на його думку, на полицях українських книгарень бракує хороших та якісних книг усіх напрямків і течій, які би вводили українців у світовий процес життя. «Наша література, а особливо спеціалізована, відстає у багато чому на десятиліття», - зазначає Михайло. Зізнається, що на полях книжок ніколи не робить поміток, хіба на збірках поезій «калякає» власні вірші.

Топ-10 книг Михайла Кузьмича

1. "Культ". Любко Дереш. Крутий роман як для 16-річного українського хлопця. Книга вже стала культовою для української молоді. І можна сказати, що це перша не совкова книжка, яка у свій час з’явилася на полицях українських книгарень. Коли вийшов роман у світ – це був великий вибух і здивування водночас, що такий молодий хлопець зміг написати і видатися в Україні. Хороший сюжет, вдалі фрази, цікаві образи, які притягують. Ця книга належить до тих, які я дочитав, бо є багато таких, яких дочитати не вдалося. І вважаю, якщо не тягне – не треба.


2. "Біґ Мак". Сергій Жадан. Шість дуже смішних оповідань. Як на мене, то це краща прозова книга Жадана: цікава і позитивна. Оскільки, в книзі є важливим не лише зміст, але й якість поліграфії, ця книга викликає досить приємні тактильні відчуття. Дешевих книг з жовтими сторінками намагаюся не купувати.


3. "Видовище". Жак Превер. Як на мене, найкращий переклад поезій геніального французького поета. У збірці кожен вірш перекладений іншим автором. Хто упорядник цієї книги - досі так і не дізнався, але надзвичайно вдало підібрані твори: гарно римовані, під час прочитання яких не виникає враження спотвореності чи недоцільності вживання тих чи інших слів. При цьому вважаю, що поезію варто читати в оригіналі.


4. "Навіжені в Мексиці" і "Навіжені в Перу". Макс Кідрук. Жартівлива україномовна книга про пригоди двох друзів, які подорожують світом. Письменник вдало поєднує власну фантазію та внутрішній світ, тому книжка читається легко та весело. Рекомендую її для гарного настрою.


5. "Острови в океані" Ернест Хемінгуей. Ідеальний роман-трилогія, яку письменник з невідомих нам причин не дописав. Це один з моїх улюблених письменників діалогу. У романі описується ледь не сам Хемінгуей, його життя та будні, сини, які загинули під час війни. Можна сказати, що у самому творі праобразом автора є письменник, який помаленьку спивається, але намагається щось ще писати. Зрештою дізнаємося, що і сам Хемінгуей завершує життя самогубством. Особисто мені твір цікавий ще й тому, що він залишився не дописаним.


6. "Нестерпна легкість буття". Мілан Кундера. Книга складна, особливо на початку, коли йде мова про різні теорії, про Ісуса, ти не розумієш до чого це, потім з’являються двоє закоханих і зрештою ти починаєш «вкурювати» зміст. І розумієш, наскільки інтелектуальною є людина, яка її написала. Мені здається, якби українські письменники писали так як Кундера, то отримали, якщо не Пуліцерівську премію, то Нобелівську - точно. Також вартують уваги "Смішні кохання" та "Книга сміху та забуття".


7. "Гра в класи" та "Іспит". Хуліо Кортасар. В прозі цього дивовижного аргентинського письменника є щось таке легке і надзвичайне, що об’єднує всіх молодих людей і навіть таку складну книгу як «Гра в класи» хочеться читати. «Іспит» прочитав легко: в книзі мова йде про молодих людей, які до чи після екзамену, точно не пам’ятаю, гуляють по Ріо-де-Жанейро, п’ють вино, в їхніх рухах така легкість і безтурботність. Здавалося би, в сюжеті нема нічого особливого, але головні герої якось так захоплюють: ти ніби перебуваєш серед них, переживаєш їхній стан та емоції.


8. "Вчення дона Хуана". Карлос Кастанеда. Кастанеда в 90-х роках став досить популярним для всіх, хто любить езотерику чи вірить в НЛО. Оскільки, в книзі відбувається багато неймовірних подій, головне питання, яке перед собою ставлять читачі, а чи взагалі існував головний герой Дон Хуан, адже у книгах всі кінці так заховані, що і не докажеш: правда це все чи вигадка. Та й зрештою сам Кастанеда намагався зробити зі свого життя виставу. Дотепер ніхто не знає, коли він народився, живий чи помер. Якщо людина намагається бути начитаною, такі книжки не повинні проходити повз увагу. Але разом з тим, таких книг потрібно остерігатися та не заглиблюватися у вчення дона Хуана - може поїхати дах. Аби ознайомитись із можливостями теорій розширення свідомості, на мою думку, варто ще прочитати книгу «Окрема реальність» і цього буде достатньо.


9. "Тавістокські лекції". Карл Юнг. Вважаю, що людям треба постійно вчитися. Тим паче, основам психології, які у цій книзі викладені максимально просто і доступно, не так закручено і науково, як у Зігмунда Фрейда. Книга складається із конспектів лекцій самого Юнга.


10. "Мистецтво любові". Еріх Фромм. Всі ми хочемо навчитися любити, але багато хто не знає як. Письменник у цій книзі як науковець розділяє поняття «любов» на частини і кожну з них пояснює. Любов буває різною: до жінки, до дитини, але дуже часто ми плутаємо ці любові і через це страждаємо. Окрім того, автор на методологічному рівні намагається пояснити, чому ті чоловіки, які роблять для жінки все, зрештою – залишаються самотніми. Коли читаєш цю книжку, намагаєшся зрозуміти, скільки в тобі є любові і скільки ти можеш її комусь віддати.


Записала: Олена КРАВЧУК