29 грудня о 17:00 МСУМК запрошує на відкриття виставкового проєкту «Органічні структури. Локдаун» Володимира Чорнобая. Вхід вільний. 

Дрес-код – маска + дистанція!

Довідково: Народився Володимир Чорнобай у 1954 в с. Михайлівське (Росія).

Освіта: Львівський державне училище прикладного мистецтва ім. І. Труша (1973). Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1980).

Член Національної спілки художників України (з 1989) та Спілки  польських художників (з 2009). Член мистецького гурту  «Кварта». Викладачі з фаху: Т. М. Драган  та  Н. С. Федчун.

Нагороди: диплом лауреата виставки «Різдвяна містерія-96» (Луцьк, 1996);

золота нагорода Першої виставки-конкурсу модернового мистецтва (Тернопіль, 1996);

III премія всеукраїнської виставки малярства на склі «Три виміри: вчорашнє, сьогодення і завтра» (Львів, 1998);

Лауреат обласної мистецької премії ім. Михайла Бойчука (2002); срібна медаль «Labor omnia vincit» (Познань, Польща, 2009); нагорода президента (Каліш, Польща, 2015); диплом міжнародної мистецької виставки «Львівський осінній салон Високий замок 2015»; «Срібний ключик»  Кіпрського Музею Сучасного Мистецтва  (2019); почесний диплом Національної Академії Мистецтв України  (2020).

Учасник чисельних виставок в Україні та за кордоном.

Працює в царині станкового малярства, графіки, вітражу, перформансу.

Мешкає в Тернополі.

***

Темперамент –  дріжджі й механіка естетичного візіонерства Володимира Чорнобая, одного з найбільш динамічних і прогресуючих сучасних українських мистців.  Методологія його  малярства уточнюється невпинно, сумарність формальних знахідок подвоюється чи не щодня. Тому і новий розділ  його  творчої програми   – «Органічні структури» – є набутком тривалого перебування в субстанції іманентності, на близьких дистанціях між феєричністю та ірреальністю Життя як системи.

Володимир Чорнобай  –  художник широкого жанрово-тематичного горизонту. Він дбайливо ставиться до чинника етнічної традиції, розуміючи її як сплав духовно-ритуального коду українства. Водночас у конструюванні власної творчої уяви мистець довіряє екзистенції – тим малопомітним порухам, які провокують його до несподіваних розворотів метафоричних смислів. Тож і система виражальних засобів підлаштовується під той чи той  інтуїтивний струмінь. Форми та мотиви художникових візій не мають жодних  жанрових бар’єрів: вони активно  взаємодіють, розширюючи терени лірико-філософічних рефлексій автора.

Володимир Чорнобай у чуттєвому еквіваленті  є сам органічною субстанцією того універсального світу, в якому шукає відлуння свого «его». Саме через те він без труднощів обирає для себе ті інструментальні ресурси, за допомогою яких може конструювати певні пластично-образні структури. Добре треноване композиційне мислення, внутрішня свобода і романтичне піднесення дають йому змогу сміливо  просуватися траєкторіями незвіданого, «виловлюючи» на шляху ті чи ті концепти чистої поезії, ритмічних ладів або метаморфоз. Подекуди художник немовби розчиняється в тій складній семантиці палімпсестів, проявляючи себе в іпостасях мандрівника, археолога підсвідомого чи міфотворця.

В авторській концепції «органічних структур» спеціальну роль відведено асоціативності як сполучнику «забутих» вражень і набутих досвідів. Імпровізуючи з формами, барвами та фактурами, Володимир Чорнобай щоразу  здійснює чергове проникнення в простір трансцендентності, доставляючи відбитки своєї чуттєвості  «на тканину Безкінечності». У такому перманентному стані триває сходження художника до нових смислових координат, які визначають його індивідуальне духово-ціннісне поле.

Роман Яців