^{Текст: Софія ГУДИЧ}

З 11 січня 2019 року в Україні діє так звана «згода на секс», як її назвали в народі. Мова про зміни до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів. З того дня секс без добровільної згоди вважається зґвалтуванням.

«Таблоїд Волині» вирішив розповісти, звідки взялася згода на інтим, що змінилося та як це працює. Варто сказати, що це не вигадка українських політиків, а один з методів протидії насиллю. А прецедентом для таких змін стали європейські країни, де права людини цінуються особливо високо.

Які країни кохаються за чіткою згодою.

10 країн Європи вже долучилися до реалізації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству над жінками та домашньому насильству, а також боротьбу з цими явищами. Україна – серед них.

«Секс повинен бути добровільним, в іншому випадку це вважається згвалтуванням», — наголошується в тексті законопроекту, котрий прийняли у Швеції.

Ще в 2014 році до Конвенції долучилася Франція і про це писали українські ЗМІ, проте тоді медіа не використовували так широко поняття «згода на секс».  Разом з Францією документ, який в оригіналі написаний французькою мовою підтримала також Андорра.

Серед країн, що розширили поняття зґвалтування також Австрія, Кіпр, Чехія, Данія, Фінляндія, Німеччина, Латвія, Мальта, Монако, Нідерланди, Румунія, Сербія, Словенія.

А також згідно з діючою Конституцією Республіки Польща, погодився на зміни та прийняття Конвенції Ради Європи польський уряд.

Такі дані  містить Проект Закону про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами на сайті Верховної Ради.

Тож Україна долучилася до загальноєвропейської кампанії протидії насиллю.

З чим це повязано.

Насамперед  зміни пов’язані з процесом ратифікації Стамбульської конвенції про запобігання домашньому насильству та сексуальних злочинів по відношенню до жінок. Через це за чинним законом №2227-VIII розширено коло можливих обвинувачених у «зґвалтуванні». 

Окрім  грубого фізичного насильства та погроз «зґвалтуванням» вваєжається вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних з вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи 

Коли «згода» – не згода.

Закон говорить про те, що «згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин». Але як саме особа повинна дати таку згоду, а партнер отримати – її не вказано. Активна усна згода зараховується, проте в такому випадку в суді це слово жертви проти слова насильника.

Рішенням може бути фіксація такої згоди за допомогою спеціальних мобільних додатків, які стали набирати популярності, коли в Швеції згода на статеві стосунки стала необхідною.

Мовчання або відсутність реакції на пропозицію занятися сексом – не згода.

Якщо людина спала, була не в стані відповісти, то це не означає, що з нею можна займатися сексом.

Відсутність внятної, чіткої відповіді – не згода.

Якщо партнер мовчить і невербально не виявляє згоди своїм тілом, жестами, мімікою – мабуть, він/вона не хоче займатися сексом. Мовчання не є згодою, а секс без згоди – зґвалтування. Особливо з боку жінок: мовчання та ігнорування чоловіки чомусь сприймають як заклик більше старатися, вмовляти. Пам’ятайте – завжди краще перепитати. Так рекомендують у центрі сексуальної освіти.

Юридичний аспект.

Ми розпитали у юриста, що змінюється і чи треба тепер лягати в ліжко з партнером або партнеркою якось по-іншому. Луцький юрист Олег Огородник пояснив, як бути. Фахівець вітає ці зміни та вважає це ще одним кроком на зустріч до вступу України у ЄС, адже однією із умов асоціації із ЄС є відповідність законодавства України до Європейського. Однак ці зміни, на думку Олега Огородника,  слід впроваджувати не лише по шаблону європейських рекомендацій, а й із урахуванням менталітету українського народу та за умови попереднього обговорення таких змін із громадськістю.

«На мою думку в Україні досить мало досконалих законів у яких не було б «шпарин» , на предмет як цей закон обійти, або закон із появою якого не з’явивлося його неоднозначне трактування та обговорення, істерія та «хайп». Не став виключенням і пакет змін у Кримінальний кодекс України, які набули чинності 11 січня 2019 року та отримали в народі неформальну назву «згода на секс». Суспільство було дещо неготовим до прийняття таких «проєвропейських» змін на законодавчому рівні, а тому ці зміни викликали у суспільстві шквал обурення та жартів. Із точки зору нормальних стосунків між людьми, де має панувати повага до свого партнера і розуміння бажання/небажання стосовно інтиму/сексу – ці зміни у законодавство і не виглядають чимось кардинально новим та незвичним.», – коментує юрист.

Однак із юридичної точки зору ці зміни дійсно мають багато нюансів, пояснює юрист. Як потерпілій особі разом із правоохоронними органами довести факт згвалтування саме у контексті «ненадання потерпілою особою згоди на секс», за відсутності видимих слідів боротьби та опору, тілесних ушкоджень, свідків події та за умови, що «підозрюваний у згвалтуванні» дає свідчення, що добровільна згода на секс мала місце?! А тому довести факт згвалтування суто на моменті відсутності добровільної згоди без визнання винуватості та будь-яких інших додаткових доказів, на мою думку, буде практично нереальним.

Олег Огородник додав також, що досі в області немає вироків суду за новими змінами щодо «згоди на секс».

Чи справді існує розписка?

Вона, звісно, може бути створена у вищезгаданому мобільному додатку або ж бути паперовою.Та навіть розписку перевірятимуть на справжність, якщо таку подадуть до суду. Насправді ж розписки – це плід жартів юристів щодо реакції на закон.

Шлюб – не рабство і не безумовна згода на інтим.

Зґвалтування у шлюбі законодавці вважають обтяжуючою обставиною. Тому «подружній обов’язок» можна залишити для старих анекдотів. А от якщо чоловік чи дружина примушують партнера до сексу або не запитують про бажання, то це вже не смішно.

Секс у шлюбі постає як камінь спотикання в багатьох союзах, адже поряд з новими положеннями кодексів стоять виховання, суспільний тиск, тощо. Про те, що шлюб – це не рабство розповіла нашим журналістам сімейна психологиня Оксана Шнайдер:

«Безглуздо думати, що секс у шлюбі повинен відбуватися без взаємної на те згоди двох сторін. Який вигляд має мати ця згода – це вже вирішувати самим партнерам, аби комфортно було обом. У моїй практиці доволі часто зустрічаються такі випадки, коли один із партнерів змушений іти на інтим зі своїм партнером у шлюбі без бажання, через силу. Частіше це бувають жінки і зазвичай у таких сім’ях, де їхні шлюбні партнери, вимагаючи від дружини виконання нею такого шлюбного зобов’язання як секс, зовсім забувають про інші свої шлюбні зобов’язання, такі як: вірність, забезпечення матеріального добробуту сім’ї та інші. Людина за своєю природою є вільною у своєму праві вибору. А тому кого любити і кого наділяти своєю ніжністю та коханням – це теж вибір самої людини. І потрібно дуже старатися, щоб секс у шлюбі був саме вибором, а не зобов’язанням. А щоб це було так, потрібно ставитись один до одного з повагою та розумінням», – каже психологиня Оксана Шнайдер.

Також вона додала, що шлюб – це партнерські відносини, це добровільний вияв двох людей пов’язати своє життя спільним побутом, спільним бюджетом, а також і сексом. Реєструючи шлюбні відносини, чоловік і жінка своїм підписом таким чином засвідчують, що вони вступають у ці партнерські відносини та беруть на себе  зобов’язання дбати один про одного, любити та бути вірними. Саме тому у суспільстві існує така думка, що секс у шлюбі – це також одне із зобов’язань, на які «підписуються» молодята. І це справді так. Але як і в будь-яких партнерських відносинах, а у шлюбних особливо, завжди і за будь-яких обставин повинні задовольнятися інтереси обох сторін. Якщо цього не буде, то такий шлюб приречений бути нещасливим. Шлюб будується на любові, взаємоповазі та взаєморозумінні, і як тільки хтось із партнерів починає думати, що інший йому щось винен – то це початок кінця їхніх гармонійних відносин.