^{Текст: Оксана ФЕДОРУК}

^{Фото: Оксана ФЕДОРУК, з особистого архіву Петра КУШНІРУКА}

Нещодавно у Луцьку відбулася міська виставка собак усіх порід.

«Таблоїд Волині» виступив головним інформаційним партнером цієї події і підготував невеликий подарунок для однієї собаки та його власників – можливість розповісти про свого улюбленця на сторінках нашого видання.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: ЯК У ЛУЦЬКУ ОБИРАЛИ НАЙКРАЩИХ СОБАК УСІХ ПОРІД. ФОТО

Фаворитом «Таблоїда» став 8-місячний самоїд Мак. Повз цього білосніжного пухнастого красеня просто неможливо було пройти повз. Тож після виставки ми домовилися про зустріч із його власником Петром Кушніруком. Символічно, що це сталося 4 жовтня – у Всесвітній день тварин.

На виставці собак. Фото: Павло Березюк

На виставці собак. Фото: Павло Березюк

***

Ми зустрічаємося біля першого (і поки єдиного) у Луцьку облагородженого майданчика для вигулу собак біля РАЦСу. Господарі чотирилапих називають його «поляна». Для собак тут роздолля – територія обгороджена і вони можуть вільно бігати без повідка, що Мак і починає одразу робити.

Він дуже активний і доброзичливий, як тільки я починаю його гладити або присідаю, щоб сфотографувати, так і норовить облизати мені все обличчя. Недаремно в інтернеті жартують, що самоїдів у сторожі брати не можна – хіба що вони злодія «заоблизують» до напівсмерті.

Петро працює барменом в одному із нічних клубів Луцька. Тому кличку собаці обрали «професійну»: виявляється, Мак – скорочено від Макалан (Macallan), а це  шотландський бренд віскі.

«Спочатку ми хотіли назвати його Джек (від Джек Деніелз), але є певні правила, що кожен «помьот» повинен мати імена, які починаються на одну букву. І нашого треба записати в документах на літеру «М». Тому вийшло Макалан – це назва віскі, воно унікальне і хороше», - усміхається чоловік.

Розповідає, що ще з дитинства мріяв про собаку, але так склалося, що ніяких домашніх тварин тоді не мав. Але разом із дружиною Катею і дітьми – 5-річним Деміаном і 2-річним Дарієм – вирішили завести. Спочатку хотіли маламута.

Каже, розглядали породи великих за розміром собак, бо «собака має виглядати, як собака». Дивилися в інтернеті фото маламутів і випадково натрапили на світлину самоїда:

«Дружині сподобалося, почитали, що за порода, нам підійшло. Знайшли на OLX оголошення в Рогатині, забрали, коли йому було 1,5 місяця. Взимку цього року. Ми хотіли, щоб була саме чистокровна порода, бо щеня брали до дітей. Щоб не було агресії, бо чистокровні самоїди – абсолютно неагресивні».

Це одна із найдавніших нині відомих порід їздових собак, назва яких пішла від північних племен самоїдів, з якими вони жили. Мисливські інстинкти у них дуже слабкі, натомість їх вважають одними із найкращих собак-няньок. Петро розповідає, що мама Макалана одного разу лише накинулася на вівчарку – коли та наблизилася до дитини господарів, таким чином хотіла її захистити.

«Згідно з правилами, нашому не треба намордника. Але дуже часто перехожі побоюються самоїдів, бо думають, якщо собака велика – значить, агресивна», - каже господар.

Найважчими були перші місяці, поки не привчили Макалана ходити в туалет на вулиці.

А зараз навпаки - цікавіше стало жити з собакою, він кумедний, дітей розважає. Мій співрозмовник зізнається, що коли привезли собача, батьки були, напевне, щасливіші за дітей.

Кушніруки живуть у квартирі, собака ночує, де хоче – в коридорі, на кухні. На ліжку спав лише один раз – першого дня, як тільки взяли, бо був дуже милий. Але тепер привчили, що не можна.

«Деколи провиниться, то можемо на балконі закрити. Але це буває дуже рідко. Одного разу обдирав шпалери, то насварили і закрили на балконі», - пригадує глава сімейства.

З самого початку собача водили до кінолога, який навчив елементарних команд – «сидіти», «лежати», «поруч», «до мене». Спеціаліст дав пораду, що дуже важливо перед тим, як віддавати команди, спочатку встановити зоровий контакт із собакою.

Самоїдів у Луцьку мало, тому, коли виникали якісь труднощі, в першу чергу багато інформації почерпнули з інтернету, різноманітних форумів та сайтів.

«Коли з’явився собака – з’явилася додаткова відповідальність. Ти відповідаєш за ще одну живу істоту. Його треба кормити, вигулювати, доглядати, як за дитиною. Але ми почали частіше виходити гуляти, кожен день як мінімум дві години, додаткові фізичні навантаження – це плюс», - сміється чоловік.

Щодо харчування, то десь до півроку собаці варили каші, потім почали додавати м’ясо, потім тільки м’ясо. А зараз перейшли на корм:

«Ми поїхали надовго відпочивати сім’єю, лишили Мака в готельчику для тварин «Буржуй». Зробили заготовки їжі, лишили все, але він не захотів це їсти. Напевно, через стрес чи сумував за нами. І став їсти корм. Та це навіть краще. Бо м’ясо на ринку теж не завжди добре, якусь «хімку» можуть давати. Якщо щось не підходить, по ньому видно відразу – шерсть чи зуби жовтіти починають, чи очі сльозитися.

Ми читали, що самоїди з Півночі і мають бути звиклі до холодної їжі, дали йому одного разу кілька шматочків замороженої риби, а в нього простудилося горло. Лікували, кололи уколи. Оце, називається, північний собака. Він трошки кашляв, переживали, як за маленькою дитиною», - з усмішкою пригадує Петро Кушнірук.

Поки ми розмовляємо, Мак робить під кущем «свою справу», Петро одразу ж прибирає за ним.

«На «поляні» всі прибирають за своїми собаками. Так само по Луцьку бачу, що частіше господарі таке роблять. Тенденції змінюються, це класно, всі мають бути свідомими.

Багато хто з власників собак боїться сюди ходити, бо інші тварини не одразу їх приймають. Треба поступово. На мого в перший день теж інший песик трохи накинувся, бо він був для них чужак. Але мені пояснили, що спочатку треба приводити на декілька хвилин і поступово збільшувати час. Собаки тоді звикають, починають «дружити». Згодом на майданчику наш подружився з доберманом, лабрадором і хаскі», - розповідає Петро.

За його словами, власники собак, яких вигулюють на «поляні» – дуже згуртовані: самі встановили лавочку, косять траву, купують пакети для сміття чи прибирають. Також невдовзі тут мають встановити тренажери для собак.

Такий проект виграв конкурс громадських ініціатив жителів Луцька, але процес їх встановлення затягнувся, бо фірма не хоче виготовляти їх без 50-відсоткового завдатку, а із міського бюджету кошти ще не виділили. Всього на ініціативу потрібно 61 тисячу гривень.

1

***

Передрук без згоди "Таблоїда Волині" заборонений