До мобілізації Володимир 14 років виготовляв церковні столярні вироби – іконостаси, престоли, аналої та інше. Сьогодні ж чоловік служить у підрозділі Нацгвардії, що охороняє важливі державні об’єкти. А у вільний від служби час працює над створенням столярного оздоблення для храму своєї військової частини, будівництво якого триває з 2018 року.

Про це розповідають у пресслужбі військової частини 1141 Національної гвардії України міста Луцька.

Фах столяра він здобув іще в училищі, але роботі з церковною тематикою вчився сам, дослухаючись до замовників, колег, священників і монахів. Коли починав власну справу, все робив самотужки – від підготовки дошки до лакування, фарбування, монтажу меблів. Певний час працював за кордоном. Його роботи прикрашають храми українських релігійних громад у США, Німеччині, Чехії, Італії.

Зараз у роботі йому допомагають кілька майстрів, один із котрих – його племінник. А ще – сучасні «інтелектуальні» станки, про які на початку професійного шляху навіть мріяти не міг.

«Робота починається з дизайнерського креслення виробу, яке робимо в комп’ютерній програмі, – пояснює Володимир. – Потім станок це креслення по-своєму оцифровує, обчислюючи, як має їздити фреза, з якою частотою та на якій висоті – і виконує об’ємне різьблення по дереву. Це і хрести, і ангели, і дерев’яні колони, і виноградна лоза та інші символи християнства».

Разом із тим, є види ручної роботи, які автоматикою не заміниш. Один із них – нанесення позолоти, яке є складним процесом:

«Спочатку варять левкас із крейди, желатину і клею ПВА. Він наноситься на дерево від трьох до п’яти разів. Далі треба прибрати дерев’яний ворс за допомогою перетирання. Так отримуємо ґрунт для подальшого фарбування, а потім – лакування. І аж після цих етапів на мокрий лак накладається плівка з позолотою, яку треба втирати пензлем», – пояснює Володимир тонкощі свого ремесла.

У майстерні він показує церковний престол, робота над яким близька до завершення. Наступним буде іконостас для храму підрозділу волинських гвардійців розміром 6 на 6 метрів (його дизайнерське рішення уже готове). Праці ще не на один місяць, навіть із його досвідом та помічниками.

«Себе я вважаю православним християнином. Але щодо моїх майстрів, то їхня релігійність – це їхній особистий вибір. Мені достатньо того, щоб вони якісно працювали. Якщо робота їхніх рук прикрасить той чи інший храм – це теж маленький внесок у християнство», – каже гвардієць Володимир.