7 листопада гурт YAGODY презентував нову пісню – «Коні», глибоку й медитативну народну композицію, що продовжує традицію гурту — давати нове життя пісням, народженим у родинній пам’яті.

Пісня “Коні” з’явилася завдяки бабусі однієї з учасниць гурту – Зоряни Дибовської. Саме цю пісню Зоряна чула часто в дитинстві від бабусі, що жила в мальовничому селі Бабинці, що на Тернопільщині. У старості, коли жінка почала втрачати пам’ять і вже не впізнавала ані рідних, ані чоловіка, вона зберегла один-єдиний спогад – як в юності бігла босоніж до ріки, щоб зустрітися зі своїм першим коханням. На жаль, тоді доля не дозволила їм бути разом, але цей образ став останнім, який залишився в її пам’яті.

Особливу глибину звучанню пісні додає дудук – інструмент, що часто порівнюють із людським голосом. Його тембр – тужливий, майже дихаючий – стає символом пам’яті, яка не зникає, навіть коли стираються обличчя й слова. У «Конях» дудук звучить як голос з минулого.

У виконанні YAGODY «Коні» звучать, як давній обряд – сповільнено, задумливо, сповнено туги за молодістю й краси українського мелосу. Це пісня-пам’ять, у якій минуле дихає через музику.

У лірик-відео до пісні «Коні», створеному режисеркою та операторкою Олею Климук, використано образ верб – як праобраз жіночої долі й пам’яті. Верба в українській традиції – жива істота, жіночий символ води, ніжності й смутку. Вона уособлює дівочу тугу, чекання й здатність берегти любов навіть крізь мовчання.

Верба гнеться, але не ламається – як жінка, що проходить крізь втрату, та все ж продовжує нести життя. Її коріння тягнеться до води – як людська пам’ять до своїх джерел, живлячи душу навіть тоді, коли час намагається стерти обличчя і голоси.