Уже восьмеро волинян дали згоду на посмертне донорство за останні десять днів. Це велика кількість, бо стільки ж заяв у Волинській обласній клінічній лікарні отримали за останні два роки.

Про це розповіла Суспільному трансплант-координаторка Волинської обласної лікарні Тетяна Мигалега.

Чому волиняни почали підписувати посмертні згоди на донорство

Волиняни почали активно підписувати згоду на посмертне донорство після розголосу цієї теми у соцмережі. Коли луцька журналістка Іванна Рудишин написала згоду та оприлюднила її у соцмережі.

Як розповідала Іванна: написати таку згоду думала відтоді як в Україні у 2019-му році запрацював закон, що дозволяє посмертне донорство. Її мотивація така: "При тій ситуації, яка могла би колись статися: зняти тягар зі своїх родичів, аби вони не стояли перед цим вибором і знали наперед моє ставлення до донорства"

Іванна Рудишин, як підписала згоду про посмертне донорство. Фото: Іванни Рудишин

Буквально за кілька днів після цього п'ятеро волинян дали свою згоду на посмертну пересадку органів, – розповідає Тетяна Мигалега.

«4 серпня ще одна дівчина дала таку згоду, а на наступному тижні ще три дівчини, з якими ми домовилися про зустріч», – додає лікарка.

Що потрібно для того, щоб підписати згоду про посмертне донорство

Написати таку згоду або потім її відкликати можна лише особисто в присутності трансплант-координаторів, – розповідає Тетяна Мигалега. Перелік адрес, де є такі, є на сайті Українського центру трансплант-координації. Говорить, що інформація про потенційних донорів є повністю конфіденційна і доступу до неї лікарі не мають.

«Навіть якщо людина знаходиться в клініці і їй діагностують смерть мозку, то лікарі не знають, чи дала вона таку згоду чи не дала. Це вже потім вводяться дані і програма повідомляє, що ця людина дала прижиттєву згоду на донорство і ми маємо право вилучити її органи», – каже Тетяна Мигалега.

Трансплант-координаторка Волинської обласної лікарні Тетяна Мигалега. Фото: Суспільне Луцьк

Після того, як в Україні дозволили посмертне донорство, кількість трансплантацій щороку зростає, – каже координаторка. З її слів, торік в обласній лікарні виконали 21 трансплантацію, за пів року 2023 – вже 14. Приблизно половина із них – родинні, половина – посмертні.

Зі слів Тетяни Мегалеги, як людина за життя не залишила згоди на донорство, то право надати її мають родичі. І, – каже, – приблизно 80 % українців таку надають.

Досвід потенційних донорів та реципієнтів

Свою письмову згоду віддати органи у разі смерті 4 серпня підписав лікар-хірург відділення трансплантації Антон Кувайцев. Каже: для цього потрібно лише бажання, кілька хвилин часу та паспорт.

«В нашій дуже велика кількість людей, понад п'ять тисяч, які потребують трансплантації, які не можуть жити без донорського органу. Якщо зі мною щось трапиться, то я хочу знати, що мої органи не підуть гнити в землю, а зможуть подарувати комусь життя», – говорить лікар.

Свою письмову згоду віддати органи у разі смерті 4 серпня підписав лікар-хірург відділення трансплантації Антон Кувайцев. Фото: Суспільне Луцьк

49-річна Наталія Гараєва — пацієнтка відділення трансплантації. Каже: 15 років тому їй пересадили нирку в Білорусі. З її слів, тоді в Україні було дозволено пересадку органів лише від родинних донорів, а в неї таких не знайшлося через не збіг групи крові. У черзі вона стояла чотири роки.

15 років тому Наталії Гараєвій пересадили нирку. Фото: Суспільне Луцьк

Координаторка Тетяна Мигалега каже: навіть якщо людина не бажає писати згоду на посмертне донорство, то як мінімум варто при житті озвучити своє ставлення до цього питання своїм рідним.