Взимку 2025 року ворог постійно штурмував позиції намагаючись прощупати слабкі ланки оборони українських захисників. Нацгвардійці відбивали чергові атаки і не давали противнику шансів. Серед них був боєць Владислав на псевдо Прайс. Він очолював групу оборонців однієї з позицій на Покровському напрямку. Попри отримане поранення та контузію, не міг дозволити собі проявити слабкість, адже відповідав за життя підлеглих і мав головну мету – повернути всіх живими.

Владислав – доброволець, який приєднався до волинського підрозділу Національної гвардії у 2023 році. Раніше працював за кордоном. Але прикладом для нього став дядько, який пішов добровольцем у лютому 2022 року й загинув, захищаючи рідну землю. 

«Противник постійно намагався закріпитися поряд наших позицій. Ми не давали йому часу і можливості зафіксуватися. Страх – це нормально. Бояться всі. Але я переймався особовим складом, за який відповідав. Мав зобов’язання повернути всіх живими і неушкодженими», – розповідає гвардієць.

Під час однієї з навал противник підійшов дуже близько на відстань п’яти-десяти метрів.

«Я дивився ворогу прямо в очі. Я відчув: або він, або я. Ми прийняли бій і вийшли переможцями», – пригадує Прайс.

Після численних штурмів бійці радіють, коли вдається трохи перепочити й підготуватися до наступного завдання.

«Для мене війна – це, як робота. Всі живі і слава Богу. Виконав успішно завдання і пішов відпочивати», – каже Владислав.

Гвардієць продовжує службу і готується до нових викликів. Каже, що зараз Україні дуже потрібні патріотичні і вмотивовані бійці. У цивільному житті чоловік себе поки не бачить. Каже, що росіянам не вірить, і хоче готувати захисників до наступної зустрічі з ворогом.