Минулого понеділка, напередодні Дня захисника і захисниць України, у загиблого воїна Станіслава Солов’я з Каменя-Каширського народився син.

Про це передає газета «Полісся».

«Втім, якось треба тамувати біль, який нікуди не зникне, підвестися на ноги та робити щось корисне заради його честі. Мозок досі відмовляється вірити, що сина немає серед живих. Стас був благородним, а тому пішов нас захищати. Він був здібним, швидко опановував знання, що стосувалися електроніки чи техніки, будівельної сфери чи комп'ютерних технологій. Не стала винятком і військова служба. Стас у стислі терміни опановував сучасну зброю. Не будучи офіційно призваним до війська, він їздив на полігон відпрацьовувати навики стрільби, з підручних засобів міг змайструвати рацію, разом з хлопцями виготовляв плитоноски. Він сам додумався пошити із рятувальних фольгованих ковдр плащі для військових, бо, зодягнувши таку накидку з каптуром, солдат ставав невидимим для ворожого тепловізора», — розповідає мати Героя Валентина і силкується, аби втримати сльози, що вже забриніли в очах.

Про те, що Стас піде воювати, рідні не мали й сумніву. Він з дитинства дорослішав не за роками, любив Україну, як мати любить своє власне дитя. Тож без вагань залишив свої дані у військкоматі, хоч свого часу строкової служби не проходив за станом здоров’я.

«Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Стас проживав у Києві зі свою ще тоді цивільною дружиною Лілею. З першими вибухами в столиці діти, чимдуж зібравши речі, поїхали на Житомирщину до батьків невістки. Саме там син зіштовхнувся з жахами війни. З місцевими тероборонівцями довелося проводити «зачистки» після захоплення росіянами кількох сіл області. Не мав військового досвіду, не тримав у руках зброю, але став воїном. За рекомендаційним листом він вступив до лав 59 бригади, 11 батальйону роти вогневої підтримки протитанкового взводу. Весною зі своєю дівчиною син планував одружитися. Але війна несподівано перервала їхні плани. Вже будучи на військових позиціях, Стасу дали кількаденну відпустку для реєстрації стосунків. Через тиждень після одруження воїн загинув у нерівному бою. Якби Стас у складі зведеного підрозділу не вийшов на підмогу, то наших воїнів противник міг би взяти в кільце. Відбиваючи атаки ворога, Станіслав один з усього підрозділу поклав життя, щоб мали змогу жити інші».

Сім’я Солов’їв відома в місті своєю багатолітньою волонтерською діяльністю. Завдяки їхнім зусиллям було придбано сотні екземплярів військового обладнання, амуніції… Понад рік впродовж кровопролитного протистояння за ініціативи Валентини небайдужі господині міста та вона сама випікали тонни кондитерських виробів. А її наймолодший син Яромир разом зі своїми друзями-школярами реалізовував смаколики задля потреб Збройних сил. За хорошу роботу діти отримали грамоту від генерала Залужного. Не шкодували члени родини при цьому не лише фізичного ресурсу та власних коштів, але й займалися логістикою, організовували благодійні збори, закликаючи людей долучитися до благородної справи — підтримати армію. Зокрема, у 59 механізовану бригаду ЗСУ допомогли придбати автомобіль, дрони, старлінки ще до того, поки син Станіслав став її бійцем.

Дружина Станіслава Ліля дізналася, що при надії, ще під час служби коханого у війську. Від переживань за чоловіка нерви молодої жінки і майбутньої матері дали збій: у Лілі стався інсульт. На щастя, завдяки професійним лікарям вагітність вдалося зберегти і продовжити. А минулого понеділка, 25 вересня, у мужнього воїна народився син. Горе і щастя сталося в родині в один рік. На жаль, малюк ніколи не побачить татка, але знатиме, що він у нього Герой!
Станіслав Соловей не зрадив державу та український народ. Він із гідністю виконав свій громадянський обов’язок, тому рідні, близькі та ті, хто знав бійця, просять підписати петицію до президента України про присвоєння Стасу звання Героя України посмертно. https://petition.president.gov.ua/petition/205882