У Підгайцівській громаді з’явилася ще одна туристична локація. Між селами Романів та Ботин нащадки сотника УПА Петра Ґудзоватого встановили на його честь пам’ятний знак у вигляді кам’яного хреста.

Про це розповідають на фейсбук-сторінці КЗ "Центр культури, туризму молоді та спорту" Підгайцівської сільської ради. 

Вшанувати пам’ять борця за волю України в неділю, 21 червня 2026 року, приїхали заступник голови Волинської обласної ради Юрій Поліщук, почесний голова Волинського крайового братства вояків ОУН-УПА імені полковника Клима Савура Василь Кушнір, заступник голови Луцької райради, ветеран ЗСУ Сергій Сівак, доктор історичних наук Анатолій Шваб, заступник Підгайцівського сільського голови та депутат облради Валентин Приходько, заступник Підгайцівського сільського голови Леонід Гроголь, краєзнавець Сергій Наумук, священнослужителі ПЦУ, науковці, краєзнавці, родина та громадськість.

Племінниця Петра Ґудзоватого Леся Ґудзовата-Сілецька розповіла, що історію про дядька, який служив в УПА, тривалий час тримали у таємниці. Проте його портрет, що висів у родинному домі як пам’ять, привертав увагу молодшого покоління. У 1990-х роках батько пані Лесі вперше попросив її, тоді студентку історичного факультету, дізнатися більше про старшого брата. У 1995 році вона вперше приїхала до села Романів, однак тоді нічого з’ясувати не вдалося. Відтоді родина збирала інформацію в архівах, зустрічалася зі свідками та їхніми рідними.

Нині відомо, що у 1946 році загін повстанців поблизу села Ботин зустрівся з іншим підрозділом. Один із вояків помітив, що «незнайомі солдати» мають новенькі шинелі та начищені до блиску тризуби на головних уборах. Це викликало підозру, дозволило зупинити колону повстанців і, зрештою, врятувало багатьох, адже невдовзі по них було відкрито кулеметний вогонь.

У тому бою був поранений сотник УПА Петро Ґудзоватий. Побратими змогли винести його та переправити до криївки, яка містилася на обійсті Парасковії Крижанівської.

29 січня 1946 року до жінки прийшли з обшуком і викрили криївку. Повстанець не захотів здаватися і застрелився. Син особистого охоронця Ґудзоватого пригадує розповідь батька про останні слова Петра, який змусив його вийти з криївки, чим врятував йому життя: «Ти маєш вижити і розповісти, за що ми боролися і за що я загинув».

У 1945 році керівництво УПА відзначило Петра Ґудзоватого Срібним хрестом бойової заслуги І класу. «Срібний хрест» — одна з найвищих військових нагород Української повстанської армії та Української Головної Визвольної Ради за особливі бойові заслуги. Вона була затверджена у 1944 році та поділялася на «Срібний хрест бойової заслуги» (двох класів) і «Срібний хрест заслуги».

Ці відзнаки розробив український графік і підпільник Ніл Хасевич. Оскільки під час визвольної боротьби їх здебільшого не встигали виготовляти, багато повстанців отримували лише нагородні посвідки. Через десятиліття, зокрема й останніми роками, ці нагороди почали урочисто передавати нащадкам.

У 2000-х роках Срібний хрест передали родині Ґудзоватих. Нині ця реліквія є оберегом онука — Володимира Ґудзоватого, який служить у лавах ЗСУ на Дніпропетровщині. Пам’ять про прадіда бережуть і правнуки, які є пластунами Львівської станиці та носять його псевда — «Вечеря» та «Очерет».

Цьогоріч минає 80 років від дня загибелі сотника УПА, тож краєзнавець Володимир Чайковський ініціював встановлення пам’ятного хреста неподалік криївки, де він загинув.

Оскільки Петро Ґудзуватий, окрім повстанської діяльності, любив співати та керував місцевим хором, символічним став виступ біля пам’ятного знаку на його честь Заслуженого народного ансамблю пісні та танцю України «Колос» Підгайцівської сільської ради під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Віталія Охманюка.