У четвер, 20 серпня, в актовому залі Волинської наукової бібліотеки імені Олени Пчілки відбувся вечір-спогад відомої газети «Народна трибуна», яка була рупором демократичного руху на світанку української незалежності.

Про це пише Район. Луцьк.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «СІДІВСЬКА» ШКОЛА ЖУРНАЛІСТИКИ: ЩО ТРАПИЛОСЬ ЗІ СПАДЩИНОЮ ВІДОМОГО ПИСЬМЕННИКА

На події зібралися лучани, працівники бібліотеки та ексжурналісти «Народної трибуни», щоб згадати, як колись працювала редакція, як вдавалося відстоювати свою позицію, попри погрози та труднощі. Також вони зібралися для того, щоб вшанувати пам’ять головного редактора газети, письменника Івана Корсака.

Перший номер «Народної трибуни» вийшов 30 серпня 1990 року. Шляхом голосування на посаду головного редактора обрали Івана Феодосійовича Корсака, хоч і частина чиновників була проти такого призначення.

На заході були присутні журналісти «Народної трибуни» Надія Гуменюк, Клава Корецька, Андрій Криштальський та дружина Івана Феодосійовича Марія Іванівна Корсак, які розповіли про ті події.

«У першому номері, на першій сторінці надрукували привітання з Різдвом. Коли їх друкували, ні ці люди, які друкували, ані міська влада, органом якої була газета, не знали, якою вона буде. Вони думали, це просто чергове міське видання. Про те, якою вона буде, знав тільки Іван Корсак. Він знав, що хоче зробити і знав, кого запрошує в редакцію», – згадує Надія Гуменюк.

Працівники газети не були професійними журналістами й не мали відповідної освіти, але вони добре вміли подати інформацію.

«Люди працювали зранку до смерку. Вони віддавалися повністю тому патріотизму, ідеям. Це газета надії, газета майбутнього, яке частково відбулося, а частково забулося», – зазначає Марія Корсак.

Попри те, що газета була виданням міської ради, там друкували критичні матеріали, інтерв’ю з людьми, яких не сприймала радянська влада, і максимально правдиво висвітлювали все, що відбувалося у політиці та суспільстві. Там друкували інтерв’ю з митрополитом Мстиславом, В’ячеславом Чорноволом та сином Василя Стуса Дмитром. Завдяки сміливій роботі журналістів, газета стала органом народного руху і спричинила, за словами Клави Корецької, «революцію в головах людей».

Правонаступницею прогресивної «Народної трибуни» Івана Корсака стала газета «Сім’я і дім», в якій він теж довгий час був головним редактором.