Імітувала доношену вагітність: на Волині лікарі видалили 3-кілограмову пухлину з матки жінки
Аби не допускати таких ситуацій, лікарі рекомендують жінкам хоча б раз у рік проходити огляд у гінеколога\-ині!
19 Листопада 2024
Успішно!
На фронті на Донбасі загинув військовий Валерій Гонта з Ковеля
На фронті на Донбасі загинув військовий Валерій Гонта з Ковеля. Воїн пройшов бої за Донецький аеропорт і воював на Світлодарській дузі.
Інформацію про загибель Героя підтвердили у Волинській ОВА, передає ІА Конкурент.
Попри підірване у боях за Донбас здоров'я, після початку широкомасштабного вторгнення рф Гонта повернувся на фронт – і до останнього подиху захищав Україну.
Як повідомляє Громадське – воїн потрапив під обстріл у районі траси Бахмут – Лисичанськ, де тривають активні бої. Під час обстрілу йому роздробило таз, захисник загинув за декілька хвилин.
Валерій Гонта на війну за Україну пішов добровольцем ще у 2014 році. У військкоматі йому відмовили через те, що він із дитинства хворів на бронхіальну астму. Тоді Валерій долучився до «Правого сектору» – і вже у липні опинився на фронті.
«Брав участь у боях за Піски, за Донецький аеропорт. Він місяць провів на диспетчерській вежі», – нагадують журналісти.
Після боїв за аеропорт Гонта підписав контракт і вступив в 1-й батальйон 54-ї бригади. Тоді брав участь у боях на Світлодарській дузі. Під час бою зміг винести пораненого бійця з позицій під артилерійським вогнем.
Наприкінці 2016 року повернувся додому: з тяжкою контузією та обмороженими ногами. Мав проблеми зі слухом, продовжував лікування. Вже вдома переніс мікроінсульт і отримав інвалідність.
Проте з початку повномасштабного вторгнення Валерій Гонта знову пішов на фронт, цього разу – у складі 14-ї окремої механізованої бригади.
«Я люблю Батьківщину, дітей своїх, дружину, батька і матір. Та боронь мене, Боже, зустріти ворожих паскуд! Бо не знаю межу свого гніву за братів і Україну!» – написав Валерій в одному з останніх своїх дописів у Facebook.
А ще, немов передчуваючи щось, воїн наприкінці квітня написав: «Цінуйте кожну хвилину свого життя, воно є безцінне! І дякуйте Богу та людям, що за нас моляться, що ми, ви, під крики сирен, можемо розплющити очі й побачити світло! І відчувати його тепло!».