На території кафедрального собору Святої Трійці у Луцьку з раннього літа до пізньої осені розпускаються тисячі бутонів троянд. 

Журналістка Район.Луцьк прогулялась алеями серед клумб та розпитала у працівниці Управління Волинською єпархією ПЦУ Тетяни Бокій про сорти троянд, їх походження, догляд за садом та історію його створення.

Замість старих ясенів – лавки серед троянд

Тетяна Бокій пригадує, що все її дитинство було пов’язане з собором.

«У цьому соборі мене хрестили, я з дитинства пам’ятаю, як ходили сюди з бабусею. На старих фотографіях видно, що у дворі росли великі старі ясени. Десь років дванадцять тому їх спиляли, а їхні пні засипали землею», – ділиться спогадами працівниця Управління єпархією.

Територія собору почала набувати вигляду, який має сьогодні, у 2012 році. Двір кафедрального собору Святої Трійці почали впорядковувати під керівництвом митрополита Луцького і Волинського Михаїла. Спочатку прибрали пні разом з коренями, побудували церковну крамницю, замовили перші саджанці троянд.

«Разом з владикою розробляли проєкт майбутнього затишного скверу. Уявляли, як відокремимо клумби, висадимо троянди, поставимо лавки, щоб мами з дітками сиділи, люди гуляли, спілкувались. З’явилась ідея церковної крамниці замість маленького кіоска, який всюди здавався недоречним», – згадує пані Тетяна.

Так почали розчищати територію, викорчовувати пні, прибирати паркани. Не обійшлось і без курйозів.

«Коли виймали корені від спиляних дерев, найняли потужний трактор. Але коріння було настільки міцне, що трактор перевернувся, намагаючись його вийняти. А коли все ж таки витягли ті пні з коренями, на їхньому місці залишились величезні котловани», – розповіла жінка.

Аби їх замостити, довелося привезти чимало землі. 

Паркани давнішніх поховань віддали як експонати в музей Луцького замку

На території собору залишилось старе кладовище, могили якого були обгороджені парканами. Поховання ці дуже давнішні, доглядальників з-поміж родин померлих вже теж давно не залишилось. Тож відповідальність за вигляд двору і кладовища перейшла до працівників собору.

«Паркани на могилах – це несучасно і неестетично. Ми розуміли, що металеві огорожки виготовлені на початку 20 століття і можуть мати історичну цінність, тому вирішили віддати все в музей. Щоб експерти самі вирішили, що з цього було зразками, достойними експозиції», – повідомила Тетяна Бокій.

Надихнулась Австрією

Працівники собору прибрали зайве, засипали котловани й перейшли до ландшафтного дизайну.

«Це був 2014 рік. Трагічні події на Майдані, які спричинили загибель Героїв небесної сотні, наштовхнули владику на ідею посіяти жито як символ життя. Але від цієї думки довелось відмовитись, адже в серпні жито дозріє і його треба буде зрізати й залишити некрасиву стерню, або ж воно поляже і теж створить неоптимістичну картину. Тому знайшли інше рішення – класичний європейський стиль», – поділилась пані Тетяна.

Вона зізнається, що ідею сучасного простору у дворі собору запозичила під час подорожей Європою.

«Я багато подорожувала і бачила приклади класичного перевіреного європейського стилю: територія собору прикрашена хвойними зеленими насадженнями і трояндами. Тому мріяла бачити територію собору саме такою, як, наприклад, в Австрійському Зальцбурзі”, – поділилась жінка.

Найкращі троянди – з Маріуполя

«Ми шукали найкращі троянди в Україні, й мені порадили звернутись до маріупольского господарства. Назву того розсадника я вже не пам’ятаю, але в них були представлені найкращі європейські сорти троянд. Ми замовили п’ять сортів троянд з Маріуполя, які зараз займають майже всю найбільшу клумбу ліворуч від вхідної брами у двір», – розповіла доглядальниця троянд. 

Окрім маріупольських квітів, сад собору прикрашають троянди, замовлені з Польщі.

«Оці великі червоні – польські, мають назву «Містер Лінкольн», дуже гарні, але під час дощу квітка набирає вологи, хилиться і ламає стебло. Маріупольські міцніші, стійкіші. Наче є в цьому якийсь таємний сенс: поки квітнуть троянди з Маріуполя – життя продовжується», – сказала пані Тетяна.

Тетяна Бокій впевнена, що квіти вимагають більше милування, ніж фізичної праці для гарного цвітіння.

«За всім треба дивитися. І за однорічними, і за багаторічними, і за деревами. Окрім того, що для гарного росту і цвітіння необхідний догляд, рослини ще й ніби відчувають, що про них піклуються. Зрозуміло, що треба доглядати, підживлювати й поливати, але коли квіти залишаються поза людською увагою, поза милуванням, вони починають чахнути, в’янути», – розповіла жінка.

Зараз ландшафт двору в соборі розбитий на сегменти, тут є маленький яблуневий садок, висаджені сотні кущів самшиту, золотисті та зелені туї, десятки кущів ялівцю, більше тисячі кущів троянд, цілі клумби лаванди та гортензій. 

Тетяна Бокій розповіла, хто і як доглядає за рослинами.

«Фізичної праці в квітковому саду немало, багато щоденної сумлінної роботи виконує Тетяна Іванівна, працівниця Управління Єпархії. Це зараз вже до клумб протягли автоматичний полив, а на початку з лійками виходили по черзі з владикою Михаїлом. У нас в соборі така негласна традиція: хто квітку приніс, той її й доглядає», – поділилась Тетяна Бокій.

Милуватися трояндами біля собору приходять віряни. Часто заходять туристи з інших країв, переселенці. Нерідко поруч з естетичної красою природи люди знаходять й шлях до Бога.