Світське життя, хейтери та інстаграм: що розповіли про себе луцькі затійниці. ФОТО

24 Липня 2019

Текст: Аліна ХОЛБАН
Фото: Ангеліна МАТВІЙЧУК

Нещодавно телеведуча Наталка Войтович та блогерка Іра Дяченко розкрили інтригу щодо свого спільного відеопроекту під час ексклюзивного інтерв’ю з «Таблоїдом Волині».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ІНТРИГА РОЗКРИТА: ТЕЛЕВЕДУЧА ТА БЛОГЕРКА ЗІЗНАЛИСЯ, ЯКЕ ШОУ ЗАДУМАЛИ ЗРОБИТИ В ЛУЦЬКУ. ФОТО

Користуючись нагодою, ми не тільки розпитали лучанок про їхнє шоу «Поїхали з нами», але і поговорили про історії успіху, ставлення до хейтерів та активне життя луцьких затійниць.

Що розповіли про себе Наталка Войтович та Іра Дяченко – читайте у публікації.

– Наталка, коли ви переїхали до Луцька та як швидко адаптувалися до міста?

Наталка: Я приїхала в Луцьк в 11 класі, коли відвідувала підготовчі курси перед університетом, потім стала студенткою. Це було у 2000 році. Сама я родом з Рожища, тому кожного дня їздила додому і мені було прикро з цього приводу – Луцьк дуже подобався. Рожище було таким маленьким і несимпатичним в порівнянні з обласним центром.

Тоді, у студентські роки, і почалося моє справжнє знайомство з містом. Я вчилася на політології, а суспільне життя тоді було дуже цікавим, адже відбувалося політичне становлення держави. Я любила вчитися, хоча «класичною» студенткою була недовго.

З третього курсу я працювала на радіо. Саме з цього моменту почала себе почувати справжньою лучанкою, повністю поринула в життя міста та дуже швидко його вивчила. Виникло таке відчуття, ніби я тут народилася.

– Розкажіть, як потрапили на радіо. Ви шукали саме цю роботу?

Наталка: Будучи студенткою, я нічого не шукала (посміхається). Я просто насолоджувалася життям. Це сталося випадково. Я познайомилася з журналістом Волинського телебачення, який розповів мені, що створюється нове радіо – «СіД FM», відповідно на «Радіо Луцьк» звільняється багато місць. Він запропонував мені спробувати свої сили в цій роботі.

Місяць я стажувалася. Не скажу, що це була моя мрія… Тоді я про таке навіть мріяти не могла (посміхається).

– Робота на радіо стала для вас абсолютно новим досвідом. Чи страшно було починати?

Наталка: Було багато страхів, головний з яких – прямий ефір. Ти натискаєш кнопку, починаєш чути себе в навушниках… І раптом до тебе приходить усвідомлення, що тебе чує весь Луцьк. Про це під час ефіру взагалі не можна думати, бо починається паніка.

Цей страх присутній і досі, хоча я в цій справі з 2003 року і з прямими ефірами вже на «ти».

– Зараз ви – відома телеведуча. Як ви зрозуміли, що телебачення – це саме та сфера, в якій ви хочете себе реалізувати? Як виникла ідея «Солодкого вікенду»?

Наталка: «Радіо Луцьк» було у структурі ВОДТРК. Тому, окрім радіо, я іноді підпрацьовувала і на телебаченні – робила репортажі про вечірки, концерти, розповідала новини області.

А ідея «Солодкого вікенду»… Та що тут говорити, я не винайшла велосипед. Надивилася «Світського життя» з Катею Осадчою і почала розмірковувати, чи можна щось подібне зробити у нас.

Я на Катю Осадчу зовсім не схожа і ніколи не намагалася копіювати її манеру. Та і життя у нас не таке, як в Києві. Тим не менш я помічала, що і на Волині багато чого відбувається, а народ про це не знає. Це був 2011 рік, коли ще не було такої кількості сайтів, з яких можна дізнатися про життя області.

В результаті, на «Волинському телебаченні» – такому класичному і традиційному – з’явилася абсолютно нетипова передача. Керівництво не було проти такого формату, навіть сприяло його розвитку.

– Вас нерідко називають волинською Катею Осадчею. Як ви ставитеся до цього порівняння?

Наталка: Та хай собі називають. А вона тоді буде київською Наталкою Войтович (сміється).

Тут нікуди не втечеш, хоча, повторюся, я не винайшла велосипед. Взагалі, сьогодні складно придумати щось нове. Зараз, якщо подивитися на регіональні канали, скрізь побачите передачі в подібному форматі.

– Іра, за першою освітою ви дизайнерка. Як почали захоплюватися фотографією?

Іра: Фотографія була моїм хобі, яке поступово переросло в роботу. Почалося з того, що виникла потреба редагувати власні фото для соцмереж – ми ж всі перфекціоністки, хочемо бути гарними. Тому вже на перших курсах університету я почала «замальовувати» собі недоліки, з приводу чого мама мене дуже часто «підколювала» та критикувала. Потім до мене почали звертатися подруги, щоб я підредагувала і їхні фото.

А фотографувала я просто для себе. Потім купила собі свій перший фотоапарат та створила спільноту у «ВКонтакті», де розміщувала свої фото. А згодом познайомилася з дівчатами, які створили центр краси «Бомонд» і почала знімати для них. Фотографували ми в гаражі: у нас було два фони, потім я познімала червоні та зелені рулети з вікон… Одним словом, ми обходилися тим, що мали і це просто було по кайфу.

Взагалі, я планувала викладати в університеті. Але на п’ятому курсі помітила, що люди починають мене сприймати як фотографа. Навіть одного разу запросили на весільну зйомку, хоча досвід у мене тоді був невеликий.

Після закінчення університету вдома були шалені сварки через те, що у мене не буде стажу та офіційного працевлаштування. Батьки вже почали думати, в яку школу мені влаштуватись вчителем малювання (посміхається).

Тим не менш, я йшла своїм шляхом і через деякий час зрозуміла, що хобі перетворюється. на роботу. Навіть два декрети не завадили мені займатися цією справою. На той час у мене вже зявилися постійні клієнти, які хотіли працювати саме зі мною.

– Потім ви поступити до СНУ на правознавство. Що спонукало вас отримати другу освіту?

Іра: Ще за часів першої освіти, я завжди брала участь у студентському самоврядуванні, була у студраді, організовувала різні заходи. Починаючи від ролі Снігурки та завершуючи волонтерськими проектами – я займалася всім (посміхається). Зараз я паралельно задіяна у громадсько-політичній діяльності, цього року балотувалася в районну раду свого ОТГ. Для мене дуже важливо бути обізнаною в тому, чим я займаюся. Щоб не було так, що сьогодні ти зірка, а завтра ідеш у політику, але в законах не орієнтуєшся.

– У своєму інстаграмі ви говорили, що підписниці часто звертаються до вас за порадами. Про які проблеми розповідають найчастіше?

Іра: Люди бувають різні, а завдяки фотографуванню я навчилася розбиратися в тонкощах психології. Були на мою адресу і негативні коментарі: деякі люди вважають, що мій успіх – не результат праці, а просто везіння.

Інші вважають, що я можу надихати та змушувати повірити в себе. Я показую на власному прикладі, що можна займатися одночасно і дітьми, і роботою. Дуже багато мамочок мені писали щось на кшталт: «я подивилася твій блог і вирішила робити те, про що давно мріяла». І починають займатися хендмейдом, малювати, творити... Деякі відкривають свої інста-магазинчики та починають заробляти ще будучи в декреті.

Але є жінки, які не мають можливості приїхати до Луцька аби закупити матеріали для своїх магазинів, або в селі немає нормального інтернету. З цього усвідомлення частково і виникла ідея нашого проекту, адже деякі жінки справді варті кращого життя. Просто від самого дитинства на них впливали суспільна думка, приклад батьків… І тепер вони навіть бояться подумати, що життя може бути іншим.

– Наталка, ви неодноразово згадували про те, що, окрім прихильників, ви маєте чимало хейтерів. Як ставитеся до хейту та як це впливає на роботу та особисте життя?

Наталка: Ох, це тема для окремого інтерв’ю (сміється). З тими хейтерами у мене склалася своя історія… От з’явилася у мене ідея створити «Солодкий вікенд» і всі чогось подумали, що я цим проектом хочу попантуватися. Формат передачі передбачає, що я мушу постійно бути в кадрі, тому всім здається, що я просто хочу показати себе. А я завжди у наших випусках намагаюся показувати не зірок, а наших людей – хочу, щоб вони себе бачили.

Мабуть Іра теж з таким стикалася, коли виставляєш фото з відпочинку на Світязі чи, не дай боже, з-за кордону і про тебе одразу починають розпускати плітки.

Зараз я дуже сильно остерігаюся людей. Свій 33-й День народження я святкувала в Буковелі. Коли була на вершині гори, вийшла у прямий ефір, щоб сказати, що я кайфую та не соромлюся свого віку. Після цього мене підбиває людина, я падаю та ламаю ключицю. День народження зіпсований, я лежу перебинтована, потім операція… У цього прямого ефіра було дуже багато переглядів. Деякі люди, які знали, що я перенесла операцію сказали, що це «злі очі». Мені радили носити обереги та червоні нитки, ходити частіше до церкви.

Я завжди відчуваю на собі безліч очей та багато негативу і не знаю, чому його більше, ніж позитиву. Є така штука як «жаба». То вперед, ставайте на мій шлях, будьте моїми конкурентами, робіть аналогічні телепродукти…

– Чи легко вас зачепити негативними коментарями?

Наталка: Легко, якщо коментарі стосуються родини та близьких. Або фігури. Та я вічно борюся з тою фігурою! Одного разу виставляю сторіз зі спортзалу, а мені в дірект хтось пише: «давно пора, розжиріла за літо».

Я переймаюся цим, але вже не так сильно, як було напочатку. Близькі дивуються, як я це все переживаю, але, насправді, емоції вже не такі сильні.

– Ви – ентузіастки своєї справи. Та чи бувають моменти, коли робота набридає? Що вас мотивує в такі моменти?

Іра: Не набридає, а скоріше виснажує. Я, наприклад, просто не можу бути спостерігачем, адже у свою роботу включаюся на всі сто. Я віддаю свою енергію, розкриваючи людину на зйомках, допомагаючи долати комплекси. Це виснажує не стільки фізично, скільки морально.

В таких випадках мені потрібні один-два дні на перезаванаження. У нас на подвір’ї росте ландшафтна зелень, яку потрібно доглядати. Я дуже розслабляюся, коли займаюся рослинами: підрізаю туї та кущі, пересаджую квіти.

Наталка: Нещодавно я повністю вичерпалась, тому весь червень провела поза Луцьком. Мила прибирала, варила їсти. Була зовсім не світською, ходила у простій чорній футболці та шортах. Коли я вичерпуюся, мені треба змінювати обстановку.

– Ваш проект допомагатиме дівчатам та жінкам змінюватися. Якою ви бачите ідеальну сучасну жінку?

Наталка: Тут ми маємо показати одна на одну і сказати: «от вона» (сміється).

Іра: Якщо серйозно, людина просто має бути щасливою, тоді у неї все виходитиме.

Наталка: Мені подабається, наприклад, Маша Єфросініна. Вона завжди впевнено йшла до своїх цілей: щоденно і без відпусток вела ранкові ефіри, дуже схудла, хоча була повненькою. Я не звикла створювати собі кумирів, але ця жінка, як на мене, близька до ідеалу.

– Що, на вашу думку, важливіше для жінки – професійний розвиток чи особисте життя?

Наталка: Має бути баланс. Але, взагалі, сім’я важливіше.

Іра: Якщо жінка досягає успіху в своїй справі, чоловік буде по-іншому до неї ставитися. Він буде інакше її сприймати, якщо бачитиме, якими очима не неї дивляться інші. Ніхто ще не підкорив світ сидячи вдома та готуючи борщ.

– Як, будучи мамою та діловою жінкою, всюди встигати?

Іра: Правильно розставляти пріоритети, бути пунктуальною та зібраною. Наприклад, після п’ятої вечора я приходжу додому, вимикаю телефон і займаюся тільки родиною.

– Улюблена робота нерідко заміняє хобі. Чи маєте захоплення поза межами професії?

Іра: Я, наприклад, зараз релаксую, займаючись живописом. Я все-таки вірю, що це знову стане моєю роботою. Розумію, якби присвячувала цьому весь свій час, досягла б успіху.

Наталка: У мене хобі все одно тим чи іншим чином дотичні до професії. Я іноді співаю на корпоративах, які веду. А вокалом я займалася ще змалку. У п’ять років вже виступала у районному будинку культури, а це зал на тисячу людей.

Іра: А я якось знайшла старі світлини, на яких фотографую молодшу сестру. Тобто інтерес до фотографії проявлявся вже тоді. Але від батьків я добряче «получала», бо кадрів на плівці було всього двадцять чотири.





***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].

0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter