Керівник прес-служби ПЦУ, священник Свято-Михайлівського Золотоверхого собору, волинянин Іван Сидор розповів, чому важливо бути обережними під час карантину та як це стосується релігії.

На сторінці у фейсбуці він опублікував допис, в якому на прикладі двох завітів показав, що епідемії  траплялися з людством здавна, деякі тривали навіть століттями. Втім, медицина йде вперед, тож отець переконаний: треба мати надію на Бога, але й самим дотримуватися правил.

«За останнє століття медицина покращилась в рази і сьогодні ми не уявляємо лікування зуба без анестезії. Я – священник, намагаюсь покладати надію на Бога, звершую богослужіння, як можу молюся, але коли болить зуб – іду до стоматолога. Чи міг би Бог мене оздоровити після таїнства Соборування? Міг би, але віра моя навіть не як зерно гірчичне і гріхів не менше як в мирянина», – зазначає священник.

Також отець Іван детально, підкріпивши цитатами з «Біблії», пояснив, що молитися вдома та мити руки – така ж Божа воля, як і любити ближнього та знати заповіді.

«Але як щодо COVID 19? Існує давно відоме правило гігієни описане ще пророком Мойсеєм у книзі Левит (див. вище), дотримуючись якого можна цю пандемію і попередити і знищити – КАРАНТИН.

Коли ж людина сміливо переступає через правила медичної гігієни, аби довести всьому світу силу і міцність своєї віри, вона уже, втративши страх Божий, покладається скоріше на свій егоїзм. Хоча Бог сказав: «Не спокушай Господа Бога твого» (Лк. 4: 12).

Описані в Євангелії, Патериках, Житіях Святих випадки чудесних зцілень засвідчують, що Господь зціляє індивідуально, а не масами. Господь піднімав від ложа немочі завдяки особистій вірі людини, чи по вірі її рідних, молитвах Церкви. Значить варто із новозавітньою надією звернутися до старозавітної обережності: «Це належало робити, і того не залишати» (Мф. 23: 23). Іншими словами: потрібно мити руки і молитися Богові. Молитися нехай навіть і вдома, бо сам Господь навчає: «Коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, який бачить таємне, воздасть тобі явно» (Мф. 6: 6). Тому, якщо захворів – помолися вдома і не спокушай ближнього. Якщо здоровий – пам‘ятай, що ще з давніх часів пандемію лікували молитвою і карантином.

Знаючи, що пандемія поширюється там, де великі скупчення людей, ми повинні ТИМЧАСОВО обмежити свої повсякденні справи. Адже життя дароване Богом не тільки нам, але й усім тим, кого ми полюбили і хто любить нас і нас оточує. Ми дбаємо за своє здоров’я, то ж подбаймо і за здоров’я інших: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Мф. 22: 39). В цьому-то проявляється більше смирення і подвигу, аніж в багатолюдних хресних ходах під час світової пандемії. Адже подякувати Господу спільною молитвою у храмі можна і після перемоги над недугою.

Прийде час і цей вірус зникне, всі двері відчиняться і світ знову заживе звичним життям. Зараз нам варто поборотись заради тих, кого встигли за життя полюбити і, усмиривши самих себе, вчитися терплячості, бо «Скорботи приносять терпеливість, а терпеливість досвід, а досвід надію…» (Рим. 5: 5)», – йдеться у дописі.