Прес-секретарка прокуратури у Волинській області Наталія Мурахевич поділилася думками щодо стосунків. У дописі, в якому вона метафорично порівнює різні типи партнерів та помідори і персики, лучанка опублікувала на своїй фейсбук-сторінці. 

«Часто помічаю таку штуку на межі самообману, коли людині на значимій позиції у стосунках, родинних, любовних чи ще яких, потрібен, скажімо, персик.

Теплий такий, ніжний, приємний на колір та дотик і солодкий на смак. Ідеально було б у стосунках з персиком. Але от стоїть на цій позиції – помідор.

В силу обставин, бо не всіх вибирають, чи в силу вибору, бо деякі позиції такі виборні. І нічого поганого нема в помідорах, смачні вони і в якихось ситуаціях доречніші за персики, в салаті помідори супер, в соусах теж. І об’єктивна реальність полягає в тому, що помідор – це помідор. Якщо стиснути помідор – з нього потече томатний сік. Не персиковий, хоч ти трісни. І навіть силою молитви, віри в те, що "він зміниться", танців з бубном і заклинань – помідор на персик не перетвориш. Мамка в нього була помідором, татко, діди з бабами були помідорами теж – і століттями нормально себе чухали помідорами. І йому помідором – просто супер. З якого дива йому ставати персиком? Бо він тобі потрібен персиком? А він тут до чого???

Нє, злиться на той помідор, ненавидить його, іноді "прощає" йому його помідорність, тисне і плаче над склянкою томатного соку, що життя несправедливе.

Медитує ще над тим помідором. Ходить до магів, привороти, відвороти. Освоює самогіпноз. Намагається виховати помідорність в собі. Попри свою перманентну персиковість. Вкладає в то час, зусилля, емоції. Заплющує очі і кусає той помідор отак, заплющившись, в надії: "а раптом"? А воно однаково – не персик. Життя несправедливе, ага».