Успішно!

біхелсі

Майстер-клас з гончарства, або як луцька журналістка створила чудовисько. Частина 2

журналістка, Робітня, глина,Луцьк

Не так давно я вирішила навчитися робити щось своїми руками. Я розуміла, що це може бути непросто, а місцями навіть небезпечно, але взяла себе в руки та пішла на майстер-клас з гончарства. Саме про це я розповідаю у першій частині цього...трилеру?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: МАЙСТЕР-КЛАС З ГОНЧАРСТВА, АБО ЯК ЛУЦЬКА ЖУРНАЛІСТКА СТВОРИЛА ЧУДОВИСЬКО. ЧАСТИНА 1

Настав День Х – час, коли треба їхати в «Робітню» і розмальовувати своє творіння. Чесно кажучи, я добряче нервувала, оскільки на днях пообіцяла своїй подрузі Мілі подарувати їй цей виріб. І хто мене за язик тягнув?


 

Дорогою до «Адреналіну» я уявляла всі можливі сценарії: мій Капелюх розвалився на частинки, працівники музею вирішили не лякати дітей і викинули його. Думки про те, що це чудовисько може круто висохнути та бути красивим, у мене не було.

Коли я прийшла на локацію та зустрілася поглядом зі своїм творінням, я аж пискнула – він виглядав нормально. Не розвалився, мав дивні вигини, але був не таким страшним, як я собі уявляла.
 

Далі Соня (наша вчителька-коучка-майстриня) дала мені ящик з фарбами й сказала йти за стіл розмальовувати. Я обрала дві фарби: синю та фіолетову, оскільки хотіла, щоб мій капелюх переливався на сонці та блистів, як діамант з пісні Ріани. Далі – покрила лаком та зачекала кілька хвилин.



 

І ось на мене дивився він – прекрасно-дивний Капелюх. Це чудовисько виглядало прикольно і було таким красивим, що я відразу сфотографувала його і відіслала всім своїм друзям, родичам і навіть ворогам. Най дивляться, як я вмію.

Потім було найважче – завезти його додому. Спочатку я несла Капелюх в руках, щоб не зламати й ще трохи налюбуватися. Через кілька хвилин мої руки вирішили, що жити їм хочеться більше, ніж нести моє миле чудовисько, тому я заховала його в сумку. І це стало моєю найбільшою помилкою.



 

Прийшовши додому і потягнувшись рукою в торбу, я зрозуміла, що з Капелюхом щось не так. Я ще хвилину тримала його в руках з закритими очима, а потім побачила це. Так, я його зламала.




 

Але я не засмучуюся. Моя подруга Міла сказала, що все ще можна приклеїти. Будемо намагатися щось з цим зробити.

 

 

Додати новий коментар