Кожне місто живе, розвивається, модернізується, а разом з тим втрачає частину історії.
Кожне місто живе, розвивається, модернізується, а разом з тим втрачає частину історії. Проте є люди, які намагаються зберегти минуле, бодай у пам’яті, книгах та світлинах. Про це йдеться у черговій відеорозмові, яку підготували організатори міжнародного літературного фестивалю «Фронтера».
В кінці червня Луцьк сколихнула звістка, що не стало відомого краєзнавця Вальдемара Пясецького. Усе своє життя він присвятив історії міста та області й згуртував навколо себе друзів, які допомагали зберегти пам'ять.
Одним з них був його учень – фотограф Віктор Чухрай. Саме він та історикиня й журналістка Тетяна Яцечко-Блаженко спілкувалися про місто, пам’ятки архітектури, місця сили і власне «волинського пілігрима» пана Вальдемара.
«Учитель», - саме таким словом називав усе своє життя краєзнавця Віктор Чухрай. Вони познайомилися у 1967 році, коли він пішов у художню школу, де викладав історію мистецтв Пясецький. Товаришували майже п’ятдесят років. Разом створили чимало проєктів, адже Віктор Чухрай закохався у фотографію та почав знімкувати місто. Він презентував виставку «Луцьк вчора і тепер». На фото - частина історії міста: усипальниця Луцька, річка Глушець, проспект Волі, який колись називався вулицею Болеслава, Домініканський костел, Караїмський цвинтар та багато іншого. «Я робив це для книги Вальдемара Пясецького, яку він писав усе життя», - розповідає Чухрай. Разом з краєзнавцем вони гуляли старими вуличками міста, аби відшукати історичні пам’ятки. Їхня прогулянка тривала майже двадцять років.
1
Власне, по улюбленим вулицям краєзнавця пройшли співрозмовники. Тетяна Яцечко-Блаженко, яка досліджує генеалогію, розповіла й про родину Пясецького. До речі, народився він в Дубровиці (Рівненщина), а батьки - з-під Волочиська (Тернопільщина). Батько його загинув під час Другої світової війни у концтаборі, тож чоловіка виховала мати. До речі, вона теж захоплювалася краєзнавством.
1
Пясецький досліджував чимало маленьких населених пунктів, адже там була не менш цікава культура, аніж в місті. Співрозмовники зауважили, що було б цікаво розробити спеціальний краєзнавчий маршрут. Під час розмови Віктор Чухрай показав улюблені місця Пясецького, зокрема святу гору – колишній оглядовий майданчик та вулицю Богдана Хмельницького. Остання – це був «біль» краєзнавця, адже через ремонтні роботи будівлі втрачали свою автентику. Проте фотограф має чимало знімків, аби хоча б так зберегти історію міста.
1
«Ця розмова спонукає дослухатися до історій, які розповідають місця, шанувати і берегти їх, адже час так швидко летить, змінюються ландшафти, забудовуються місця Сили і від пам’яті про важливе лишається лише тінь» — зазначає одна з ідейниць проєкту Анна Луцюк.
Цього року проєкт «Фронтера» реалізується за підтримки Українського культурного фонду, Луцької міської ради, громадських діячів Романа Бондарука та Богдана Шиби.
Довідка:
Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 р. як нова модель надання на конкурсних засадах державної підтримки та промоції ініціатив у сфері культури та креативних індустрій. Діяльність Фонду, відповідно до чинного законодавства, є невід’ємною частиною політики і визначених пріоритетів діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України.
«Пісня відкритого шляху» — роман про колишнього кріпака з українського села, який після служби на Кримській війні потрапляє в Америку і воює на боці Півночі у громадянській війні.