«Я йшла понівеченим лісом»: осінній смуток волинської письменниці

25 Вересня 2020

Любешівська письменниця Валентина Ланевич опублікувала невеликий прозовий твір.

У тексті, який з'явився на фейсбук-сторінці авторки, йдеться про вирубку лісів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ВІРШІ ВОЛИНЯНКИ ПОТРАПИЛИ ДО ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПОЕТИЧНОЇ ЗБІРКИ. ФОТО

«Осінній ліс зустрів мене тривожною тишею, запахами прілого листя та пахучої хвої, яка, неначе, через дрібне сито, просіювала сонячне проміння, що лилось із небесної сині і зігрівало прохолодне повітря та гілки соснових крон, котрі злегка погойдувались, коли налітав легенький вітерець і зривав суху галузку, недбало кидаючи її додолу на вкриту подекуди зеленим мохом чи травою, уже позначену золотистими барвами, землю.
Між усім цим осіннім розмаїттям виглядали шапки грибів, як отруйних, так і їстивних. Ось там, під густою гілкою молодої сосни, заховалась родина коричневих маслят, поруч череда червоних, у білу крапинку, небезпечних мухоморів, а трішки далі, під осикою, жовтенькі, як світло вуличного світлофора, сироїжки. А під величним дубом, котрий статечно нахилив аж до самої землі дужі віти, знайшла собі прихисток красива пара білих грибів.
Білі гриби сивими голубами прихилили голови один до одного та споглядали навколишній світ, а він не радував ні їх, ні інших грибів, бо поруч них уже лежали спиляні дерева та скинуті на велику купку обрубані гілки.
Краялось від внутрішнього болю і моє серце, я йшла понівеченим лісом і не спізнавала знайомої мені з дитинства місцевості, а той ліс, котрого ще не торкнулась ніщівна рука людини, щиро обдаровував мене грибами і я від душі дякувала йому за його щедрість до мене та до інших людей і навіть до тих, хто так бездумно-жорстоко позбавляв його одвічно- простого права, - дихати і жити», – написала Валентина Ланевич.

0

Читати ще

Додати новий коментар

Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter