^{Текст і фото: Валентина РОМАНИШИНА}

Є ще місця на нашій українській землі, де крізь сиві вуса часу посміхається небу і сонцю давнє минуле. Довелось, чи, краще сказати, пощастило й мені сонячного весняного дня побувати в старому лісі на хуторі Ямниця, що на Камінь-Каширщині.

На порожніх подвір’ях не зустріти тепер господаря, який так би зрадів колись рідкісному гостеві! Однак в уяві оживають хати, домальовуються образи й, навіть, цілі вулиці – постає картина повістей Гоголя «Майська ніч, або утоплена», «Вечори на хуторі біля Диканьки»,  «Пропала грамота». 

Ще півстоліття тому тут було гомінко та весело, лунали пісні, перегукувались далекі сусіди. Тодішні його жителі згадують, що було на Ямницях близько двадцяти дворів. Нині тут ніхто не живе, вцілілих лише чотири хати, а від решти тільки слід, а то й того не лишилося.
До кожного гостя хутір ніби промовляє: «Е-гей! Будь як вдома! Ти в колисці своєї історії!».

2

1

1

1

1

1

1

3

1

2

1

_{***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].}