Дослідження космогонії, або Як Луцьк стане світовим центром культури

^{Авторка: Ірина ОСТАПЧУК}

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків реалізовує проєкт «Космогонія» – для цього звільнили 5 тисяч м² площ у «Адреналін Сіті», які стануть новою виставковою залою музею.

Цей проєкт – унікальний та новаторський у багатьох аспектах, адже поєднає у собі мистецтво, функціональність та філософію, пише Район.Культура.

Саме інтеграція мистецтва у виробничі процеси на постійній основі створить унікальні можливості для вивчення споконвічних питань: Для чого це все? Для чого ми є, і що з цим всім буде?

У виставковій залі працюватиме Петро Антип, знаковий український художник. Митець приблизно 18 місяців писатиме картину розміром 2 тисячі м², яка стане найбільшою у світі.

Нині площі, де ще донедавна проводилися різноманітні спортивні змагання, звільнили. Йде підготовка до відкриття нового артоб'єкту Музею Корсаків та старту проєкту «Космогонія».

Як працюватиме новий унікальний простір, яка концепція «Космогонії» та що від цього отримає кожна людина, країна і навіть планета Земля, – про це журналістка Район.Культура спілкувалася із Віктором Корсаком, засновником музею та автором концепції «Космогонії».

– Перше питання до Вас як до бізнесмена. Як у такі скрутні для України часи, і для бізнесу зокрема, Ви наважилися відмовитися від величезного уже чинного прибуткового спортивного простору на користь розширення музею?

– Тут не тільки культура, тут буде і функція. Гегель казав, що естетичним стає все те, що втратило функцію. А ми хочемо поговорити про те, що функція може бути естетичною.

Тут буде розподільчий центр мереж магазинів «Наш Край» та «SPAR». Тут працюватимуть люди. Це виконуватиме функцію – це одна історія.

Друга ж – це саме естетичний аспект. Тут буде картина, інсталяції. Буде піднята тема Космогонії. При чому люди, які будуть тут працювати та виконувати свою функцію – якісь прагматичні приземлені речі, вони будуть частиною цієї Космогонії. Так само й будуть частиною цього проєкту, якщо й брати естетичний аспект.

– Тобто всі процеси між собою будуть взаємопов'язані?

– Так, я взагалі вважаю, що за цим майбутнє – коли зійдуться функція та естетика, виробничі процеси і мистецтво в одне ціле.

– Розкажіть детальніше саме про виробничі процеси у цьому просторі, як це виглядатиме?

– Сюди будуть прибувати машини, відбуватиметься розвантаження товару. Машини приїжджатимуть від виробників, товар сортуватиметься і відбуватиметься його відправка на супермаркети. Виконуватиметься транспортна і складська логістика.

– Такого ще ніхто не робив, однозначно!

– Таке використовують інколи, коли проводяться бієнале, але це тимчасові проєкти. А в нас на постійній основі буде одночасно існувати і доцільність, і безцільність.

– Заявлена майбутня «Космогонія» становитиме 2 тисячі м². Попередній світовий рекордсмен Саша Джафрі, створив картину приблизно на 400 м² меншою, і йому для зручності довелося розділяти полотно на 70 фрагментів. Як відбуватиметься із цим проєктом? Як виглядатиме картина на старті?

– Це будуть полотна. Остаточну їх кількість ми ще не визначили, та це будуть фрагменти 3 на 6 метрів, або 3,30 на 3. Орієнтовно ми поки говоримо про 333 полотна. Це лише підрамники і самі полотна, але робота буде суцільною. Потім ми плануємо цю картину продати і розпочати новий проєкт.

– Як плануєте продавати картину та використати кошти з продажу?

– Якщо продамо всю, це, звісно, добре. Якщо ж цілою не вдасться, то продаватимемо частинами. Звичайно, більшу частину коштів віддамо на благодійність. Куди саме, з цим визначимось пізніше.

Ми працюємо у багатьох волонтерських напрямках, і розуміємо куди потрібні гроші. Можливо, це буде допомога переселенцям, а можливо щось інше. Якась певна частина піде й на компенсацію собівартості – все ж таки це не простий проєкт для нас і для художника.

– Як працюватиме художник у просторі? Коли відвідувачі зможуть побачити Петра Антипа за роботою?

– Я думаю, відкриття простору відбудеться десь у листопаді. Вхід буде через музей. На висоті трьох метрів буде система переходів по всій території виставкової зали. Відвідувачі з них зможуть спостерігати за усіма процесами творення. Все почнеться зі створення ескізів і розробки самої концепції.

Коли вже буде готова система переходів та розпочнеться процес створення картини, – це вже буде повноцінний арт-об'єкт. І цей процес творення є не менш цікавим, ніж сама робота. На сьогодні процес у мистецтві – не менш важливий, а можливо, й більш важливий, ніж результат.

Можна буде приходити, коли працюватиме музей: дивишся, як працює Антип, як працюють люди, і думаєш про сенси концепції. А концепція – це Космогонія, вона буде розписана тут.

– То що ж таке «Космогонія»?

– Космогонія – це процес створення світу. Людство від початку ставить питання: Для чого це все? Для чого ми є, і що з цим всім буде? А ми хочемо подати своє бачення.

Я переконаний, що воно буде різнитися від того, що зробили люди, адже маємо серйозні ідеї щодо розв'язання цієї проблеми. І, звісно, кожен сам для себе буде думати: для чого ми на цій планеті й для чого з'явилися у цьому Всесвіті.

– Чому обрали для проєкту саме таку назву? Чи були інші варіанти?

– Я хотів подискутувати на тему теорії порядку. Тому з цієї теорії порядку я вийшов на Космогонію. Це буквальне поняття, не розв'язавши яке, дуже складно давати відповіді на інші питання.

Коли я готую якийсь новий проєкт, я перечитую свої конспекти. Гортаючи їх, я натрапив на це слово і зрозумів: Так, це воно!

– Чи думали ви, що ваше дослідження Космогонії стане не лише новим напрямом у мистецтві, а й новим напрямком у філософії?

– Ми сподіваємося на це. Я навіть переконаний, що поновлення цих досліджень дасть новий подих в цю дискусію, тому що ці питання ставлять вже тисяч 40 років на цій планеті, і ми несемо якесь своє бачення. Ми проводитимемо у цьому просторі міжнародні конференції на цю тему.

– Тобто це буде ще й глобальний філософський дискус...

– Так, це буде дуже цікаво.

– У новому просторі буде можливість діалогу між відвідувачами музею та мистецтвом. А чи зможуть безпосередньо спілкуватися люди із митцем під час творення, і чи зможуть вони вплинути на фінальний аспект роботи своїми думками та баченнями? Тобто чи можливі спонтанні рішення, чи все ж таки ви вже маєте чіткі плани?

– Зрозуміло, що ми вже маємо своє філософське бачення. Але стратегія для того й створюється, щоб її потім можна було змінити у потрібному напрямку. Зрозуміло, що ми один на одного впливаємо. І кожен діалог впливає на кожного. Якщо будуть якісь цікаві інсайти, зрозуміло, що вони реалізуються.

– Тобто кожен охочий зможе внести свою лепту в фінальний результат?

– 100%. На системі переходів, ми хочемо зробити балкон на висоті 2,6 метра та довжиною 150 метрів. Там реалізуємо інтерактив, де кожна людина зможе створити своє бачення цієї всієї історії. І ці всі бачення зберігатимуться та експонуватимуться.

– Людина зможе тут не лише поговорити з мистецтвом, а ще й відчути себе й художником і потворити?

– Так, звичайно.

– Попередня найбільша картина у світі Саші Джафрі, про якого ми вже згадували, внесена у Книгу рекордів Гіннеса. Чи фіксуватимете ви новий світовий рекорд, якщо задумане вдасться?

– Безумовно. Але це не робиться лише заради рекорду, адже усе набагато глибше. Ми хочемо започаткувати й новий напрямок у мистецтві, ми хочемо прийняти цей виклик – зробити 2 тисячі метрів квадратних. А рекорд буде – добре, не буде, значить Книзі Гіннеса не пощастило. Така наша позиція.

– Чи маєте якісь страхи, що щось не вийде? Чи вбачаєте ризики? Адже проєкт довготривалий та масштабний.

– Ризики – суб'єктивні, а невизначеність – об'єктивна. Що має статися, те станеться. Я не починаю проєктів, коли я не знаю, що в кінці коридору є вихід.

– Якщо уявити, що ми з вами на нульовій точці відліку і перед нами 1,5 року створення проєкту: як думаєте, як він вплине на вас на точці фінішу? Що ви очікуєте отримати від «Космогонії»?

– Зрозуміло, що цей проєкт на мене дуже вплине і вже впливає. Щоб підготувати цю концепцію, я витрачаю дуже багато часу на те, щоб зрозуміти, що людство вже зробило у цьому напрямку. Я прочитав Старий і Новий Завіти, різноманітні теорії, перечитав безліч міфів, – і це надзвичайно цікаво.

Без цього проєкту я б не приділяв цьому стільки часу. Я відчуваю, що я наповнююсь, я змінююсь. Коли я читаю саме про це і ставлю перед собою такі питання: А для чого ми? А що з нами буде? Сама постановка питання, вже тебе змінює. Ти шукаєш відповідь на це.

– Як змінить нова концепція Музей Корсаків, Луцьк та й Україну загалом?

– Без сумніву, я хочу, щоб українське мистецтво стало поряд зі світовим найкращим мистецтвом: французьким, американським, німецьким і так далі. І це шанс заявити на весь світ про себе. Один такий проєкт здатен замінити тисячу невеличких виставок наших митців за кордоном.

Це буде чудово й для Луцька, адже подивитися на такий артоб'єкт їхатимуть люди з усього світу. Це зможе нанести наше місто на культурницьку мапу світу. Це буде добре й для України. Якщо в нас все вдасться, і ми зможемо реалізувати цю ідею – наблизити мистецтво до функціональності у наш такий прагматичний вік, – це те, чого може й не вистачає світу, людству та й взагалі планеті.

– Спробую підбити підсумки з почутого: це збірний простір, де поєднаються виробничий та мистецький аспекти – такі собі паралельні світи. Також це можливість для будь-кого прийти сюди: подумати, пофілософствувати, потворити, отримати естетичне задоволення.

– Так, і ще один аспект – психоемоційний досвід. Дивитися як люди працюють, а люди дивляться на тебе. Це надзвичайно важливо. Це тема для інсайтів, це конфлікт свідомості. А будь-який конфлікт, який виникає у свідомості, він очищує її від стереотипів. Коли ми очищуємось від стереотипів – це вже табула раса, це нові ідеї, нові думки, натхнення.

– Тобто простір ще й надихатиме усіх...

– Так, він без сумніву буде надихаючим.