Сьогодні у постійній вечірній рубриці «Таблоїда Волині» читайте розповідь директорки Yangel Accelerator і консультантки стартапів Марії Яроцької про те, як навести лад у власних фінансах. Майже рік авторка намагалася жити без зайвих витрат. Що з цього вийшло – читайте далі. 

Матеріал опублікували в інтернет-журналі Platfor.ma. 

Якщо бажаєте побачити та свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронну пошту: [email protected].

***

Кілька років тому в моєму світі не було місця судочкам, депозитам і сезонним гардеробам. Я жила на широку ногу, не задумуючись про завтра. Не раз я намагалася взяти фінанси під контроль. Коли на світ з’явилася моя донька, на мені висів величезний борг за кредиткою – з ним вдалося розібратися достатньо швидко, тому що молодим матерям не потрібно нікуди ходити і нічого особливого купувати. Залишившись без житла в гарячий сезон, я переїхала до хрущовки без меблів, облаштувала її чим попало і зменшила чек на оренду вдвічі. Розбивши свою Honda, я пересіла на вживаний Smart. 

Втім, довгоочікувані депозити та заощадження ніяк не з’являлися самі собою: поїздки, нові плаття, неймовірні рахунки від стоматолога і невдалі спроби почати власний бізнес знищували мої гроші дочиста. Поки вдавалося протягнути від зарплати до зарплати, управління особистими фінансами для мене завжди залишалися чимось, про що потрібно буде подумати завтра.

Зараз мені 34, і за останні 10 років я точно заробила на власне житло, але житла в мене немає. На те є декілька причин. По-перше, моє дорослішання припало на 90-ті та пройшло в родині шкільних вчителів: усі наші зусилля із «фінансового менеджменту» були спрямовані на те, щоб вижити. По-друге, самостійне материнство і стресова робота розмащували мене таким тонким шаром, що спонтанні витрати були однією з небагатьох віддушин, яку складно було відпустити. І по-третє, шопінг для мене був не лише видом соціалізації, а й компенсацією проблеми із самооцінкою. Мені не потрібно було думати про те, як поводитися в товаристві гарно одягнених людей, якщо я також була гарно одягнена і могла злитися з натовпом. 

Я не з тих сніжинок, які відмовляються від зубної щітки, турбуючись про свій вуглецевий слід. Однак мій рух до свідомого споживання – коли ми купуємо лише найнеобхідніше – розпочався саме з думок про відходи. Коли в Одесі відкрився «Добробутик» (магазин, куди можна безкоштовно здати поношені речі чи придбати собі щось з чужого плеча), я вперше змогла сповна оцінити, як багато одягу люди купують на один раз. Розібравшись у тонкощах сортування відходів, я впевнилася, що сім’я може виробляти пакет сміття на тиждень, а не на день, як було раніше. Усе це змусило мене задуматися про те, що гроші, які можна було б збирати на власне житло, я, по суті, витратила на сміття: матеріальне, смислове, статусне. До кінця 2019 року я перестала боятися і полюбила свідоме споживання. 

Фінансові марафони і стратегії заощаджень здаються мені надто нудною справою, щоб серйозно в цьому розбиратися. Я люблю прості покрокові інструкції, навколо яких можна імпровізувати. Саме таку дає книжка Кейт Фландерс, яку я запоєм прочитала на новорічних канікулах. У цій книжці канадійка мого віку зі схожим списком проблем і запитів розповідає про те, як за рік набула кілька корисних споживчих звичок, взяла фінанси під контроль і навчилася заощаджувати на довгострокові цілі. Робить вона це без ура-мотиваційного булшиту в дусі «ви зможете!» і «треба просто зробити це зараз». У книзі відчувається турбота, а не маніпуляція.

Фландерс пропонує кілька простих кроків, які допомагають перейти від нестримних витрат до свідомого споживання: 

Зрозуміти, чому я купую. Із цим чудово допомагає тотальний облік витрат за статтями протягом 2-3 місяців: ви відразу побачите найбільші статті бюджету і зможете проаналізувати, що за ними стоїть. У моєму випадку головними тригерами раптових покупок були втома і низька самооцінка. Втома змушувала мене погоджуватися на перші-ліпші варіанти, навіть якщо вони не були вигідними, а самооцінку доводилося маскувати одягом, косметичними процедурами, ґаджетами й іншими непотрібними речами.

З’ясувати, що у мене вже є. Найпростіший етап, він же облік та інвентаризація всіх ваших пожитків.

Позбутися непотрібного. Тут Фландерс виступає у ролі фінансової Марі Кондо і радить звільнити своє життя від усього, що не використовувалося понад рік. Це допомагає зрозуміти, ким ви є зараз і які у вас потреби.
Скласти план покупок на рік. Коли ви знатимете, що у вас вже є і від чого ви позбудетеся, можна буде спланувати усе, що раніше у вас траплялося спонтанно – аж до придбання трусів. 

Провести рік без покупок. Усе, що не входить до вашого плану з попереднього пункту, має бути суто необхідним (як їжа чи ліки) або заміняти щось зламане. І так: якщо зламане можна полагодити, то вам доведеться цим зайнятися.

З поправкою на карантин і переїзд в нове місто, я намагаюся дотримуватися цих правил. Головні фінансові результати, якими я пишаюся, це поява моїх перших депозитів і суттєве скорочення ліміту витрат за кредитками. Зараз депозитів у мене два: «державний» (я перераховую 5% від кожного надходження на цей рахунок, щоб не сидіти без грошей у день сплати єдиного податку) і особистий (сюди вирушає 5 000 грн щомісяця). З двох кредиток я залишила одну про всяк випадок і завжди вчасно обнуляю грейс-період* (пільговий період, який визначає термін безкоштовного користування кредитним лімітом. – Platfor.ma).

Я дотримуюся споживчого мінімалізму і не купую нові речі, якщо старі ще не закінчилися або не зламалися. Це стосується і запасів: якщо раніше я вважала необхідним тримати на кухні 6-7 видів круп, тепер можу придбати гречку лише тоді, коли використала булгур, сочевицю, кіноа і всі ці банки, які раніше стояли роками. Мені вдалося істотно заощадити на шкільних закупах для дочки і обійтися без тонни інтер’єрних штучок при переїзді до нової квартири. Навіть стіл для домашнього офісу купувати не довелося, тому що бойфренд запустив проєкт «Аматорські меблі», де дає нове життя старим дошкам, трубам і всьому, що придатне для апсайклінгу. Можна сказати, що завдяки року без покупок у нас з’явився спільний бізнес.

Ніде правди діти, думати про фінанси і планувати витрати може бути нестерпно нудно. Як справжня дофамінова наркоманка, я зосередилася на маленьких досягненнях, які трапляються на цьому шляху. Коли я відмовилася від бухгалтера і вперше самостійно подала податковий звіт, мене просто розпирало від гордості! Також ми навчилися користуватися державними послугами, змінили приватну школу на муніципальну (обід за 18 грн, гурток бісероплетіння за 4 грн) і підписали декларацію з сімейним лікарем – це економить цілу купу грошей на рутинних речах. 

Із великим азартом я шукаю всілякі акції і знижки: купую абонемент в спортклуб влітку, а замість звичної марки молока беру аналоги в розділі уцінки. До слова, закупівлі продуктів мені теж вдалося приборкати, попри карантин – допомогли списки проєкту Домоводство 2.0. 

Облік витрат я планую припинити – він вже ввійшов у звичку, тому окремий додаток тримати немає сенсу. Але для початківців добре підходить Buddy: в ньому є всі потрібні категорії, інтерфейс приємний і ненав’язливий, а в платній версії можна вести загальний бюджет з партнером. Якщо ви любите все контролювати, то в обліку витрат важливо розуміти, що у цього інструменту тільки одна функція – допомогти вам зрозуміти, куди діваються гроші. 

Ймовірно, статистика перших місяців буде для вас шоком, але це не привід менше їсти або тусити з друзями. Це ваш спосіб життя, який не можна ламати радикально. Радше, м’яко скорегувати відповідно до нової фінансової стратегії.

Зрозуміло, що з початку року у мене трапилося кілька імпульсивних покупок. Особливо складно було себе стримувати, коли вперше після карантину потрапила у «Всі свої», щоб купити лише рюкзак (чесне слово, я його вибрала на сайті і лише хотіла помацати наживо). Але всі ці нові речі на вішаках здавалися такими красивими, такими манливими! І всі навколо казали: підтримуй місцевих виробників, допоможи малому бізнесу. Ну, я і допомогла, на кілька тисяч гривень. 

Хороша новина в тому, що протягом двох тижнів ви можете повернути до магазину майже будь-яку покупку, і це зовсім не соромно робити. А бізнес можна підтримувати й іншими способами, наприклад, забрати в супермаркеті самотні банани, які втратили свою зв’язку: такі зазвичай доводиться викидати, а ви допоможете скоротити кількість харчових відходів.

Найпрекраснішим результатом року без покупок стало те, що в побуті ми максимально наблизилися до мінімалізму. Свідоме споживання дає зрозуміти, що новий жакет не гарантує роботу мрії, а нова машина не зробить стояння в заторі приємнішим. Я точно знаю, що після нас у світі залишиться менше сміття: як матеріального, так і смислового. 

Заради цього відчуття варто навести лад в особистих фінансах.