Діти – це маленькі люди, в яких мудрості значно більше, ніж у дорослих людей. Їхні роздуми та висловлювання часто дивують своєю глибиною та влучністю. А ще, в народі кажуть, що ми не маємо спогадів до трьох років, тому що в цьому віці можемо бачити потойбічний світ. Вигадки це чи ні, достеменно невідомо, але деякі з нижченаведених висловів змушують задуматись, а чи не знають ці дітлахи щось більше, ніж великі дяді й тьоті.

Мій трирічний племінник був у мене в гостях. Він кілька разів запитав мене про дівчину з кутової кімнати, вказуючи на спальню. Я списав це на дитячу фантазію, адже жив один. Одного разу до мене прийшли друзі з маленькою донечкою. Вона двічі запитала в мене про ту милу дівчину з кімнати. Ось тут я вже не знав, що й думати. На Різдво у мене зібралася вся родина. Цього разу племінник вказав на фото моєї дружини і запитав, чи вийде ця мила дівчина до столу. Моя дружина померла 10 років тому. Ми жили в цьому будинку.

2

***

Дворічний син сказав про смерть нашої собаки: «Всі її думки покинули тіло».

***

Якось мій чотирирічний син розмовляв з кимось у ванній, і я пішла його перевірити. Він сидів з маленьким шматочком картону і намагався підштовхнути павука до ванної, примовляючи: «Вибачте, сер. Я перепрошую, сер, чи можу я запросити вас у подорож в цю сторону? О ні, не в ту сторону, сер, в іншу. Вибачте, сер, але мені здається, що ви мене зовсім не чуєте…».

***

-А для чого потрібні сидіння перед місцем страти в твоїй лего-кімнаті?

-Тут будуть сидіти мами тих, кого страчують, а охоронці будуть дивитись, щоб вони не відводили очі.

***

Син моєї подруги, якому лише 2,5 роки, недавно розповів мамі, що раніше у нього була інша сім’я. У нього були мама і сестра, але він потрапив у аварію і загинув. Потім додав, що вони, мабуть, вже зовсім старі.

***

Одного разу ми йшли під вітрилами на катамарані. Мій молодший брат довго дивився на воду, а потім вимовив: «Знаєте, найбільша могила – це вода». І ми якось до берега відразу…

***

Моя трирічна кузина якось запитала, вказуючи на задній двір: «А ти теж бачиш того чорного чоловіка, повішеного на дереві?».

***

Коли я був маленький, мій дідусь, якого я звав Поп Поп, постійно обіцяв піти зі мною порибалити. Але у нас завжди не виходило: то я їхав кудись, то хворів і так далі. Ми так і не порибалили – він помер, коли мені було сім. Недавно моя трирічна донька, якка ніколи не чула моїх розповідей про дідуся, заявила:

-Тато, ми підемо рибалити?

-Чого це раптом?

-Поп Поп сказав, що ти повинен взяти мене на риболовлю!

***

Мій кузен показав мені фото своєї мами, яка померла шість років тому. Його дворічна донька почала сміятися і сказала: «Це подруга, яка зі мною грається».

«Я не вибирав це життя. Я не міг керувати його початком, але я можу керувати його кінцем», - сказав мені мій восьмирічний син.

***

Я сказала своєму чотирирічному сину, що їду в супермаркет, і запитала, чи не купити йому пластівці. Він відповів, що любить пластівці і, коли був дівчиною, пішов за ними у магазин, але потрапив у аварію і помер. Пластівці того дня ми не купили…

***

-Засинай, під твоїм ліжком нікого немає.

-Він за тобою.

***

Мені було не по собі ввечері, але мій син підбавив жару фразою: «Тат, а хто цей дядя в коридорі?».

За матеріалами Adme.ru