Сьогоднішній «BLOG на нічку» присвячений тому, як романтичні мелодрами обдурюють людей. Бо там найчастіше показана не справжня любов, а невротична.

Так вважає журналістка Оксана Федорук.

Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронку: [email protected].

***

Я довгий час сама була в терапії і всім раджу у складних (та й не тільки) життєвих ситуаціях звертатися до психолога. Але хочу попередити про один наслідок))

Ви більше не зможете дивитися ванільні романтичні фільми!

Ну як, дивитися то можна, але одразу стане видно, що нас трохи обманули: виявляється всі ці “пі*достраданія” - ніяка це не любов. А невроз. І герої, за якими вздихали і які так подобалися в юності, - ніякі не мачо-дельпачо.

От візьмемо фільми, які подобалися поколінню моїх батьків.

“Москва сльозам не вірить”.

Пам’ятаєте це “Каак долго я тебя ждала?”. Чекала півжиття кого - полуалкаша Гошу, який працює не зрозуміло ким, живе не зрозуміло де, обезцінює жінок, вважає, що сім'я, де жінка заробляє більше, не має права на існування, і він все і завжди буде вирішувати сам, лише тому, що він – чоловік. І такого чоловіка не цікавить, наприклад, що жінка втомилась на роботі і хоче вранці в неділю відпочити - чоловік запросив на пікнік! Чоловік сам зробив шашлик! Вкрив ноги пледом, розказав казок про себе - все, женщіна потікла. Мужик! Тільки, якщо копнути трохи глибше, то за цими "Я мужик!" завжди стоїть ціла купа комплексів і невпевненість в собі. За справжнього чоловіка говорять його вчинки, а не слова.

“Іронія долі”.

35-річний мужик живе з мамою, залежить від її думки, своєї немає. Навіть, чи одружуватися, питає в неї і приходить до висновку “Та і не треба мені женитися, все одно ніхто не буде до мене так ставитися, як ти”. Інфантилізм зашкалює. Сепарація від маминої сісі в 35 років - нє, не слишал))

Добре, це совок, там все зрозуміло.

Візьмемо далі легендарний серіал “Секс і місто”.

Скільки жінок його обожнює? Скільком подобалася пара Керрі і Містер Біг? Ну ще б пак - таке кохання, страдання, пристрасть і от це все. Любоффф))) Як це бачу я зараз: для Керрі він Містер Біг (в українському перекладі - Супермен, в російському - “Мужчіна моєй мєчти” (рукалице), що вже про багато що говорить).

Вона ідеалізує його, для неї він - все, а вона для нього - просто одна з. Він зникає, переїжджає в інше місто, одружується, і чомусь згадує про Керрі тільки, коли у неї з”являється хтось інший. Можна зробити припущення, що у нього була холодна матір, тому його приваблюють ті, хто недоступний, і як тільки він отримує те, що хоче - одразу втрачає інтерес. Я би порадила йому піти до психолога і пропрацювати цю травму, щоб не робити боляче комусь і собі в першу чергу.

А Керрі все пробачає. Ікона стилю, а самоцінності – нуль. Співзалежність, привіт! Ну і вишенька на торті - “Мужчіна моєї мєчти” кидає її прямо в день весілля. Любов невротиків, вона така.

 І ще один ванільний фільм, який був колись був суперпопулярним – “Три метри над рівнем моря”.

Підніміть руки, хто плакав, коли дивився цей фільм? Хто вмирав за головним героєм Маріо Касаса?? Яяяя! Яяяя!))) Ну як було не вмирати, якщо він весь фільм - з полуголим торсом, а тобі 20 років? Тому це простітєльно))) А от зараз для мене Аче – психічно неврівноважений, агресивний, не працюючий. Його мало не посадили в тюрму, за те, що побив і ледь не вбив маминого коханця. А знайомство з головною героїнею починає з приниження, називаючи її некрасивою. Ну просто ідеал, нє?)) Головне, шо красівий і з голим торсом. Не дивно, чому так багато дівчат в реальному житті зв'язуються з аб'юзерами?

Не знаю, може, для цього і не треба йти в терапію, просто треба бути дорослою адекватною людиною. Але судячи з популярності цих фільмів свого часу не тільки серед молодого покоління…

А ще, я думаю, що популярні вони такі якраз і тому, що багато хто в героях бачив себе - зі своїми неврозами і відповідними стосунками. А зріла любов не така цікава - там все стабільно і зрозуміло, тільки, на жаль, в 20 років я про це не знала...)