Волинська спортсменка розповіла про жахи в Олімпійському селищі

Поки лучани та гості міста відривалися на «Бандерштаті», волинські спортсмени акліматизуються і готуються до стартів на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро.

Про перші дні в Бразилії та неприємності, з якими довелося стикнутися в Олімпійському селищі, прес-службі Федерації легкої атлетики Волинської області розповіла метальниця молота Ірина Климець.

- В кімнаті живу з метальницею спису Катериною Дерун. Ми так постійно і на зборах разом мешкаємо. А ще в нашому блоці живуть Наталя Погребняк, Анна Корнута і Наталя Золотухіна, - розповідає Ірина Климець. - Тренуюся наразі на тренувальному стадіоні. До речі, сектор і умови для тренувань дуже хороші.

Олімпійський стадіон поки закритий, його бачила тільки з вікна автобуса. Через кілька днів нам дозволять з 10.00 до 13.00 оглянути сектор, у якому змагатимемося.

Скоро ми почнемо тренуватися розминочному стадіоні, який поруч із олімпійським. 10 серпня усім метальницям молота повідомлять кваліфікаційний норматив, який дозволить виступити у фіналі. І взагалі буде відома додаткова інформація про кількість учасників, групу, у якій відбуватиму кваліфікацію.

- Чи важкою була акліматизація?

- Скажу так – це нелегко пережити. Акліматизація, як і дорога до Ріо, важка. Але вже у неділю та в понеділок почуваюся краще. Інша річ – умови життя в Олімпійському селищі. Тут справді всяке трапляється. І данців обікрали, і прибираємо в кімнатах самі, і двох осіб неподалік убили бандити, і речі цінні в кімнати спеціальні ховаємо, коли виходимо з кімнати… Але на це все намагаємося не звертати уваги, бо приїхали не відпочивати, а боротися за медалі. Загалом перебування в Олімпійському селищі мені дуже подобається. Нові знайомства, багато нових друзів, спілкування.

Церемонія відкриття просто була незабутньою. Найбільше сподобався феєрверк, танці в карнавальних костюмах. Сподіваюся, що мене і всю збірну дуже зарядив позитивно наш вихід на церемонії відкриття. Адже це була «Маракана» і наша олімпійська збірна. Але про всі ці емоції вже намагаємося забути, адже головне попереду. Старти і, сподіваюся, вдалі для мене особисто і всієї команди.